Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 111 | 11.07.2018

Слідом за ромами нападають на переселенців. Що відбувається?

Слідом за ромами нападають на переселенців. Що відбувається?

Курс влади на радикалізацію країни призвів до нульової толерантності в суспільстві. Не сприяє поліпшенню морального клімату і безгрошів’я громадян. В результаті ми зіткнулися з нетерпимістю до різних груп населення.

Першими озлобленість відчули на собі роми. На їх тимчасові житла нападають. Люди піддаються фізичному насильству. Одна з подій – у Львові – завершилася ножовими пораненнями і летальним кінцем.

Атаки на ромів спочатку не були жорстко припинені органами влади. Більш того, можна говорити про мовчазну згоду. В результаті частина громадян дозволила собі виправдовувати злочинців, мовляв, ромів є за що карати. Клубок жовчі і лихої вдачі продовжував збільшуватися в розмірах.

Наступною грушею для биття після ромів стали переселенці. Наведу лише останні приклади. У селі в Сумській області кілька людей напали на шахтаря-переселенця з Донецька, побили його і намагалися переїхати автомобілем. Попередня причина – за те, що він і його родина розмовляють російською. У Чернівцях націоналісти вручили «чорну» мітку уродженцю Донбасу, який в соцмережі підтримав збірну Росії з футболу. Радикально налаштовані люди прийшли до переселенцю на роботу з документом про видворення його з Чернівців до Макіївки. Законної сили такий папірець, звичайно, не має.

Подібні прецеденти трапляються все частіше. Але колективне почуття терпимості, знижене донезмоги, не є головною причиною нападок на переселенців з Донбасу.

Чотири роки тому і пізніше більшість наших громадян покидали малу батьківщину на тиждень-два – перечекати. Згідно з дослідженнями, половина переселенців після від’їзду не відвідували свій будинок (житло багатьох зовсім зруйновано). Ще 25% – провідують близьких, залишилися на непідконтрольних територіях до чотирьох разів на рік.

Кожен четвертий переселенець з Донбасу зазнав дискримінації своїх прав, приниження власної гідності в зв’язку з обставинами свого переїзду. Значна кількість наших співгромадян, за власними оцінками або за оцінками їх рідних, змогли інтегруватися в нових умовах і спільнотах. Однак приблизно третині – не вдалося.

Більшість переселенців не відчули суттєвих соціокультурних протиріч на територіях переселення, соціокультурна інтеграція – триває. Процеси накопичення адаптаційних, соціальних, підприємницьких ресурсів відбуваються повільно, оскільки сприятливих умов в державі для цього не створено. Хоча влада стверджує: всі умови створені. Брехня щодо переселенців на найвищому державному рівні і породжує конфлікт.

Вміння жонглювати популізмом владі не позичати, і високопоставлені чиновники це довели. Також наведу кілька прикладів.

З телебачення і з вуст урядовців агресивно висвітлювалася акція «Доступне житло». В рамках цього проекту держава компенсує 50% вартості будівництва житла внутрішньо переміщеним особам. Також їм пропонується взяти іпотеку під 7%. Хороші пільги, чи не так? – Так, дуже гідні, думають українці, і черв’ячок у вигляді заздрості точить серце – жителі Києва, Чернігова, Полтави не можуть розраховувати на такі умови при покупці квартир.

В реальності ж і переселенці теж не можуть про таке мріяти. У державному бюджеті на 2018 рік на реалізацію програми заплановано 100 мільйонів гривень. Для розуміння, це менше ста квартир площею 60 квадратних метрів в обласному центрі (навіть не в столиці). Також програма «Доступне житло» та її бюджет поширюється не тільки на переселенців, а й на колишніх учасників АТО, які як соціальна група для влади більш пріоритетні.

Разом, закріпимо ще раз, менш ста квартир на півтора мільйона переселенців. Тобто, якщо не своїми силами, то купити житло уродженці Донбасу, що залишилися без даху над головою, не можуть.

Нехай так, скажете ви, але держава компенсує частину оренди житла для переселенців, виплачує адресну допомогу. Дійсно, в цьому році на ці потреби в бюджеті закладено 3,2 мільярда гривень.

Правда, кількість сімей переселенців, які отримують допомогу, зараз на рівні минулого року – 169,4 тисяч. Середньомісячний розмір адресної допомоги на сім’ю – 1 579 гривень. Кількість громадян, яким компенсують частину житла, взагалі не виноситься окремим пунктом, але вони включені в загальне число вище. Мабуть, таких дуже мало, адже влада встановила нереальні умови. Для покриття витрат на оренду необхідно надати договір з власником, практики укладення яких в нашій країні майже немає. Тобто умова нездійсненна.

Втім, в таких подробицях ні президент, ні прем’єр не розповідають про свої соціальні програми. Зупиняються на самому початку: компенсуємо покупку та оренду житла, допомагаємо матеріально, інше. Таким чином, у деяких українців, не знайомих з переселенцями особисто, нерідко складається враження, що вони, вибачте за просторіччя, гребуть гроші лопатою. А вже якщо у кого з переселенців «з минулого життя» залишився непоганий позашляховик або просто не дуже старе авто, то зовсім «наїхало донецьке бидло» або «донецькі мажори». А якщо уродженці Донбасу ще й не хочуть на українську переходити (адже їхня рідна мова – російська) або за збірну Росії вболівають, то все, пишіть пропало.

Українці – не переселенці зараз знаходяться в дуже складній ситуації: психологічної, фінансової. Найгірше, що точно незрозуміло, коли все це закінчиться – світла в кінці тунелю не видно. При такому положенні справ не дивно, що не всі морально готові слухати про проблеми співгромадян – переселенців. Навпаки, наше людське нутро неусвідомлено хоче знайти винного у своїх проблемах. Дати в обличчя кулаком Порошенку складно, а переселенці ось вони, поруч. Деякі думають: раптом переселенці займають моє робоче місце, раптом без них оренда житла в місті була б нижче. Так і трапляються напади.

Чи винні переселенці? Чи винні українці, які виявляють агресію? – Безумовно, ні. Вся провина лежить суто на владі, яка своїми діями породжує злобу в суспільстві, шанує праві радикальні формування. Керівництву країни вигідні атаки і на ромів, і на переселенців, і на інші вразливі групи населення. По-перше, таким чином відволікається увага від насущних проблем. По-друге, якщо є на кого спускати пару, менше ймовірність, що громадяни зберуться разом і підуть на Банкову з битами – “подякувати” владі за все.

Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!

111
bool(false) Яндекс.Метрика