Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 233 | 06.11.2017

Ціна і мета «реінтеграції Донбасу»

Днями член фракції БПП і представник президента в парламенті Ірина Луценко заявила, що законопроект щодо «реінтерграції Донбасу», прийнятий в першому читанні, можна винести на голосування до 19 листопада. За її словами, до документа надійшло понад 2000 поправок.

Чи буде прийнятий цей законопроект? З урахуванням досвіду прийняття антисоціальних медичної і пенсійної реформ, які проштовхнув Порошенко через парламент під диктовку зовнішніх кредиторів, ймовірність прийняття і цього закону вкрай висока.

Що ж насправді означає цей законопроект для жителів Донбасу і для всіх українців? Що може чекати нас всіх вже найближчим часом, якщо закон про реінтеграцію буде прийнятий?

В першу чергу, обговорюваний проект закону наділяє Порошенка як верховного головнокомандувача правом застосовувати Збройні сили на Донбасі в мирний час. Це дозволить узаконити застосування армії на сході навіть без оголошення війни.

Крім усього іншого, в цьому законопроекті непідконтрольні території визначені як «тимчасово окуповані», і в них буде встановлений особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення. А на вимогу партії «Батьківщина» з тексту документа вилучили пункт про пріоритетність Мінських угод.

На 6 листопада вже заявлений комітет, де будуть розглядатися ці правки. Планується, що 13-19 листопада законопроект у другому читанні буде винесений на голосування.

Для мене категорично неприйнятним є підхід розробників законопроекту, який не тільки обмежує права громадян України, які проживають на непідконтрольних територіях Донбасу, але і ні в якій мірі не сприяє вирішенню головної проблеми – встановлення миру в нашій країні.

Ми з командою громадської ініціативи «Відновлення Донбасу» вже аналізували цей документ, і нашу думку з приводу планів «реінтеграції Донбасу» в розумінні Порошенка і його «партії війни» можна знайти тут.

На моє глибоке переконання, можна скільки завгодно заганяти ситуацію з Донбасом в глухий кут, тричі називати Росію агресором, і ще більше загрожувати всілякими карами жителям регіону, ось тільки вирішенню проблеми це ніяк не сприяє.

Сумнівів у тому, що Порошенко не хоче не тільки реінтеграції Донбасу, а й миру – в якому йому не буде на чому заробляти і не вийде списувати на когось свої провали – у мене немає. Дивує в більшій мірі та дивна дискусія, яку сьогодні ведуть ряд українських експертів і медіа про ціну і цілі реінтеграції Донбасу.

Різні експерти заявляють, що ціна реінтеграції непідконтрольних території Донбасу для України буде дуже великою. Що після повернення цих територій сильно зростуть витрати державного бюджету, тому що з регіону виїхали економічно активні люди.

Крім того, в подібних міркуваннях підкреслюється, що після повернення на Донбасі потрібно буде побудувати нову, сучасну територію, а для цього – залучати висококваліфіковану робочу силу. Та робоча сила, яка на сьогодні залишається на цій території, не зможе працювати на сучасних роботизованих підприємствах.

На перший погляд, начебто все правильно, ось тільки у мене виникає закономірне питання. А що, хіба на решті території України вже вирішили проблему і з «сучасними роботизованими підприємствами» і з кваліфікованими кадрами для них? Чи це суто регіональне економічне питання Донбасу?

Звичайно ж ні. Це лише політично мотивоване пересмикування фактів і спотворення економічної реальності.

Проблема зовсім не в «реінтеграції Донбасу» і величезних витратах на це, а в тому, що економічна політика влади після держперевороту 2014 року спрямована не на розвиток індустріального потенціалу країни (Донбас тут – зовсім не виняток), а на фактичний розвал промисловості України.

Що заважає створити подібні “сучасні роботизовані підприємства” на підконтрольній Києву території? Що заважає Україні показати приклад дбайливого ставлення до висококваліфікованих кадрів, які, безумовно, поки що є?

В реальності останніх років ми об’єктивно спостерігаємо діаметрально протилежний вектор «розвитку». Масово закриваються високотехнологічні підприємства. І тільки з тієї причини, що вони мають високу ступінь кооперації з російськими партнерами і там, в РФ, їх ринок збуту.

Не отримуючи рівноцінної заміни ринків на Заході, політичне керівництво України із завзятістю, гідною кращого застосування, добровільно позбавляє вітчизняну промисловість традиційних ринків і перспектив.

Після цього складно розраховувати на збереження безцінних інженерних та робітничих кадрів, яких на догоду політичній доцільності позбавили роботи.

Ось і залишається радіти «безвізу», сподіватися на західну фінансову допомогу або нарікати на високу ціну «реінтеграції Донбасу».

Але варто розуміти – складно розмірковувати про економіку, коли країною керують ті, хто свідомо знищує її потенціал.

Очевидно, що багатьох політиків поточний стан речей в Україні з нескінченним громадянським протистоянням та війною на сході більш ніж влаштовує. Для них цей документ про «реінтеграцію Донбасу» дуже навіть підходить, адже він лише цементує статус-кво. А тому і реального дієвого плану для реінтергаціі немає і бути не може. В цьому просто ніхто не зацікавлений.

Як немає і шансів побудувати розвинену, успішну країну, з гідною економікою і справедливою соціальною системою, де будь-який громадянин відчував би себе як рівний, а не вигнанець.

Шанс на економічний розвиток України з’явиться лише тоді, коли її керівники будуть ставити на перше місце інтереси свого народу і своєї країни. Коли економіка, та й просто здоровий глузд будуть визначати політику держави, а не навпаки. Коли ми зрозуміємо і зізнаємося собі, що ми всі разом відповідаємо за Україну.

Коли головною метою діяльності будь-якого українського політика буде економічне процвітання своєї країни і народу, тільки тоді буде зрозуміла мета реінтергації Донбасу. І вже точно вона не буде здаватися надмірно високою. Тому що немає вищої мети, ніж добробут власного народу і успішний розвиток країни.

Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!

233
bool(false) Яндекс.Метрика