“Казки діда Панаса по-новому”: Про купівлю антрациту в США, Австралії і ПАР
Місяць тому Гройсман заявив, що альтернативи донбаському вугіллю немає. Тепер – що ми буде купувати вугілля у Штатів, Австралії і ПАР (Африка).
Оскільки я, на відміну від прем’єра, людина не голослівне, вирішив з командою виконати роботу за український уряд, все перевірити і прорахувати. Пропоную увазі наші скромні напрацювання.
Почну з енергетичного лікнепу (якщо нецікаво, можете два наступні абзаци пропустити).
В Україні на підконтрольній території працюють 6 ТЕЦ і ТЕС. Вони споживають висококалорійний вугілля – антрацит. У рік електростанції споживають понад 9 мільйонів тонн такого палива. На іншому куті вони не працюють. А всі запаси антрациту розташовані на НЕ підконтрольної Києву території Донбасу.
Антрацит – це рідкісний тип вугілля. Його світові запаси не перевищують 1% загальних запасів всіх видів вугілля. Найбільший виробник антрациту – Китай. Набагато менше його видобувають в Північній Кореї, Україні, Росії, Англії, Австралії, В’єтнамі, Польщі, США, ПАР.
Тепер пройдеться по країнам, озвученим Гройсманом.
ПАР. Там видобувають не більше 5 мільйонів тонн антрациту (нам, нагадую, потрібно 9) і щорічно експортує до Західної Європи в кількості 1-1,3 мільйонів тонн.
Але всі ми добре пам’ятаємо поставки цього самого африканського вугілля в 2014 році, який на українських ТЕС як би не горів. Тобто прем’єр пропонує його закупити, щоб він не горів знову. А навіщо?! Африку викреслюємо.
США. Там видобувають 400 тисяч тонн (нам, нагадую, потрібно 9 мільйонів) і постачають свою, американську, металургію. Штати викреслюємо.
АВСТРАЛІЯ. Австралія антрацит видобуває, але не експортує. Австралію викреслюємо.
Так що ж залишається? У кого з цих трьох країн ми будемо купувати антрацит? А ні у кого!
Ми будемо продовжимо купувати донбаський вугілля під виглядом американського-африканського-австралійського. З додатковою накруткою 40-50 доларів на кожній тонні.
Аргументація: плече перевезення гігантських розмірів – з Вашингтону (7833 км), Йоганнесбургу (8527 км) або Сіднея (14 943 км).
Загалом, даєш енергоефективність! Яка, зрозуміло, конвертується в подорожчання світла і води, а також віялові відключення.
Здавалося б, уже на цьому мій пост можна було б закінчувати – брехня Гройсмана доведено. Але я продовжу.
Навіть якби весь світ почухав по засіках і знайшов антрацит для України, то ми б його не отримали. Це пов’язано з тим, що максимальний обсяг перевалки в наших портах становить близько 400 тисяч тонн на місяць. Навіть якщо допустити рівномірну перевалку вугілля протягом усього року (що нереально), то Україна не зможе прийняти і половину необхідного вугілля.
Крім того, раз – великотоннажні кораблі не можуть приймати українські порти.
Крім того, два – від підписання контрактів до доставки вугілля безпосередньо на ТЕЦ пройде від 60 до 180 днів.
Крім того, три – звідки в країні стільки валюти для оплати вугілля ?! Мільярда так чотири доларів додаткових треба.
Висновок: Використовуючи такі схеми поставок, які я по поличках розклав вище, уряд як би на законних підставах підвищить тариф на електроенергію.
А оскільки перевезення будуть відбуватися тільки за документами, як думаєте – наскільки жирна маржа потече в кишені влади?
Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!
Посилання на джерело: Офіційна сторінка Олександра Клименка у Facebook