Що робити з Донбасом?

Поки що ніхто не має відповіді на це питання. Ми можемо констатувати тільки безліч невдалих спроб вирішити проблему Донбасу різними способами, військовими і політичними. Ці спроби закінчилися тим, що для цього регіону з’явилася перспектива перетворення на резервацію, замість відновлення Донбасу. Чи хочемо ми, щоб Україна увійшла в історію як країна, яка в XXI столітті допустила, щоб 3,5 млн її громадян відразу виявилися обмеженими в правах і знаходилися на межі виживання?

Я особисто – однозначно ні. Це буде наш національний сором, який доведеться довго спокутувати в майбутньому.

Я не перебільшую. В останньому рішенні РНБО українська держава відкрито визнала, що відмовляється виконувати свої зобов’язання в межах Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.  Інакше кажучи, мільйони громадян несподівано були проінформовані, що уряд не збирається захищати їхні права.

Включаючи і право на життя. Це теж не перебільшення.

Відмовляючись сплачувати пенсії та соціальні виплати жителям Донбасу, держава прямо порушує ст. 46 Конституції України, яка гарантує громадянам право на соціальний захист, а також Європейську соціальну хартію, яка була  ратифікована нашою країною.

Мільйони людей дискриміновані за територіальною ознакою. Скільки з них доживуть до весни, залишившись без коштів для існування? У медіа вже з’являються повідомлення про смерті через голод. Від цих новин стає боляче і страшно. Невже це можливо в цивілізованій країні?

При цьому уряд не пропонує ні програми евакуації, ні підготовку місць для розселення тих пенсіонерів, які готові залишити регіон. Таке відчуття, що Європа і Росія більш переймаються через проблеми людей, які залишилися в зоні військових дій, ніж український уряд.

Досвід показує: всі ті, хто виїхав звідти, будуть надані самі собі. Так яка різниця, де вмирати від голоду і хвороби – у себе вдома або на чужині?

Я розумію людей, які роблять вибір на користь рідного дому. Тому що українських пенсій ледь вистачає на продукти і ліки.  Чи можна на таку пенсію виїхати, зняти або купити житло в іншому регіоні? Чи зможе все це зробити літній чоловік, який майже не встає з ліжка? Думаю, відповіді на ці запитання очевидні.

Крім цього, президент пропонує Нацбанку в місячний термін припинити обслуговування банківських рахунків підприємств і громадян в зоні АТО.  Він це пропонує, бо формально НБУ – незалежний орган, і глава держави не має права наказувати йому. Однак навряд чи така пропозиція з’явилася б в тексті указу, якби не було повної впевненості в підтримці з боку регулятора.

Як буде виконуватися це рішення? Існує два варіанти. Перший – рахунки не обслуговуватимуться саме на непідконтрольних територіях. Другий – рахунки, відкриті на цих територіях, не обслуговуватимуться ніде.

Перший був би меншим злом. Але з тексту випливає, що виберуть другий.

Це буде повна ізоляція нестабільного регіону і удар по тих жителях, хто виїхав в інші регіони. Багато переселенців забрали, крім документів, банківські картки і жили, використовуючи мізерні накопичення. Тепер вони теж залишаться ні з чим.

Багато людей похилого віку на Донбасі жили за рахунок підтримки своїх дітей і онуків, які надсилали їм гроші з інших регіонів або з-за кордону.

Тепер вони не зможуть отримувати не тільки пенсії, але й підтримку рідних.

При цьому податки для підприємств, що працюють в зоні АТО, ніхто не скасував. Деякі підприємці змогли отримати довідки про форс-мажор і відстрочити сплату до кінця війни (яка досі не оголошена). Але податкові зобов’язання нараховуються. Включаючи, соціальний внесок.

Багато країн пройшли через збройні конфлікти. Але ніхто з них не кидав своїх громадян у важкій ситуації. Сербія, наприклад, не тільки платила пенсії, а й утримувала своїх службовців в Косово два роки після оголошення ними незалежності. Сербські лікарі і вчителі отримували зарплати від Белграда, і ці зарплати були більше за косовські.

Росія не припиняла виплати під час бойових дій у Чечні.

Тобто, можливості для вирішення є. Чи є бажання? Його не відчувається.

Можливо, патова ситуація з бюджетом зупиняє українську владу. Державна фіскальна служба, скажімо прямо, провалила роботу з наповнення бюджету.

Бізнес стрімко йде в тінь, великий бізнес виводить капітали, оскільки трансфертне ціноутворення все ще не запрацювало. Обсяги непрямого експорту зростають, 70% товарів вивозиться через посередників-нерезидентів.

За умов збільшення фіскального навантаження в жовтні, загальний фонд держбюджету отримав тільки 80,9% від запланованих надходжень. Хоча у разі правильної організації роботи, відсутні кошти можна дістати з «тіні». Витрати схудлого бюджету залишаються вкрай непрозорими, антикорупційне бюро так і не запрацювало.

Проблем багато. Не вирішувати їх та прирікати мільйони людей на голодну смерть, – нелюдяно. Популізм не може замінити реформи, а удаваний радикалізм не сховає некомпетентності.

Більш за все не розумію тих, хто підтримує рішення РНБО. Уряд кинув своїх громадян у важкій ситуації. Чому ви вважаєте, що за умов критичних обставин в Києві, Тернополі, Черкасах, Сумах, з вами вчинять інакше?

Необхідно шукати рішення. Якщо його ніхто не бачить, це не означає, що його немає.

Я розумію, наскільки складно сьогодні уряду. І громадяни України все ще готові чекати, поки воно навчиться працювати. І кредит довіри все ще великий. Критикувати заяви уряду вже немає сенсу.

Сьогодні потрібні вже не обіцянки, а конкретні рішення. Якщо їх ніхто не бачить, це не означає, що їх немає.

За моєю ініціативою запускається інтернет-проект «Відновлення Донбасу» – спеціальний сайт, де обговорюватимуться можливі шляхи вирішення перерахованих тут та інших болючих питань.

Зрештою, доля рідного краю має вирішуватися уродженцями. Всі без винятку – ті, хто залишився і ті, хто був вимушений виїхати. Я в цьому впевнений.

Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!

Посилання на джерело: Forbes

Фото: GettyImages/fotobank.ua