
Що робити з Донбасом?
І хто тепер відповідає за мільйони українських громадян на Сході країни

Поки що ніхто не має відповіді на це питання. Ми можемо констатувати тільки безліч невдалих спроб вирішити проблему Донбасу різними способами, військовими і політичними. Ці спроби закінчилися тим, що для цього регіону з’явилася перспектива перетворення на резервацію, замість відновлення Донбасу. Чи хочемо ми, щоб Україна увійшла в історію як країна, яка в XXI столітті допустила, щоб 3,5 млн її громадян відразу виявилися обмеженими в правах і знаходилися на межі виживання?
Я особисто – однозначно ні. Це буде наш національний сором, який доведеться довго спокутувати в майбутньому.
Я не перебільшую. В останньому рішенні РНБО українська держава відкрито визнала, що відмовляється виконувати свої зобов’язання в межах Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Інакше кажучи, мільйони громадян несподівано були проінформовані, що уряд не збирається захищати їхні права.
Включаючи і право на життя. Це теж не перебільшення.
Відмовляючись сплачувати пенсії та соціальні виплати жителям Донбасу, держава прямо порушує ст. 46 Конституції України, яка гарантує громадянам право на соціальний захист, а також Європейську соціальну хартію, яка була ратифікована нашою країною.
Мільйони людей дискриміновані за територіальною ознакою. Скільки з них доживуть до весни, залишившись без коштів для існування? У медіа вже з’являються повідомлення про смерті через голод. Від цих новин стає боляче і страшно. Невже це можливо в цивілізованій країні?
При цьому уряд не пропонує ні програми евакуації, ні підготовку місць для розселення тих пенсіонерів, які готові залишити регіон. Таке відчуття, що Європа і Росія більш переймаються через проблеми людей, які залишилися в зоні військових дій, ніж український уряд.
Досвід показує: всі ті, хто виїхав звідти, будуть надані самі собі. Так яка різниця, де вмирати від голоду і хвороби – у себе вдома або на чужині?
Я розумію людей, які роблять вибір на користь рідного дому. Тому що українських пенсій ледь вистачає на продукти і ліки. Чи можна на таку пенсію виїхати, зняти або купити житло в іншому регіоні? Чи зможе все це зробити літній чоловік, який майже не встає з ліжка? Думаю, відповіді на ці запитання очевидні.
Крім цього, президент пропонує Нацбанку в місячний термін припинити обслуговування банківських рахунків підприємств і громадян в зоні АТО. Він це пропонує, бо формально НБУ – незалежний орган, і глава держави не має права наказувати йому. Однак навряд чи така пропозиція з’явилася б в тексті указу, якби не було повної впевненості в підтримці з боку регулятора.
Як буде виконуватися це рішення? Існує два варіанти. Перший – рахунки не обслуговуватимуться саме на непідконтрольних територіях. Другий – рахунки, відкриті на цих територіях, не обслуговуватимуться ніде.
Перший був би меншим злом. Але з тексту випливає, що виберуть другий.
Це буде повна ізоляція нестабільного регіону і удар по тих жителях, хто виїхав в інші регіони. Багато переселенців забрали, крім документів, банківські картки і жили, використовуючи мізерні накопичення. Тепер вони теж залишаться ні з чим.
Багато людей похилого віку на Донбасі жили за рахунок підтримки своїх дітей і онуків, які надсилали їм гроші з інших регіонів або з-за кордону.
Тепер вони не зможуть отримувати не тільки пенсії, але й підтримку рідних.
При цьому податки для підприємств, що працюють в зоні АТО, ніхто не скасував. Деякі підприємці змогли отримати довідки про форс-мажор і відстрочити сплату до кінця війни (яка досі не оголошена). Але податкові зобов’язання нараховуються. Включаючи, соціальний внесок.
Багато країн пройшли через збройні конфлікти. Але ніхто з них не кидав своїх громадян у важкій ситуації. Сербія, наприклад, не тільки платила пенсії, а й утримувала своїх службовців в Косово два роки після оголошення ними незалежності. Сербські лікарі і вчителі отримували зарплати від Белграда, і ці зарплати були більше за косовські.
Росія не припиняла виплати під час бойових дій у Чечні.
Тобто, можливості для вирішення є. Чи є бажання? Його не відчувається.
Можливо, патова ситуація з бюджетом зупиняє українську владу. Державна фіскальна служба, скажімо прямо, провалила роботу з наповнення бюджету.
Бізнес стрімко йде в тінь, великий бізнес виводить капітали, оскільки трансфертне ціноутворення все ще не запрацювало. Обсяги непрямого експорту зростають, 70% товарів вивозиться через посередників-нерезидентів.
За умов збільшення фіскального навантаження в жовтні, загальний фонд держбюджету отримав тільки 80,9% від запланованих надходжень. Хоча у разі правильної організації роботи, відсутні кошти можна дістати з «тіні». Витрати схудлого бюджету залишаються вкрай непрозорими, антикорупційне бюро так і не запрацювало.
Проблем багато. Не вирішувати їх та прирікати мільйони людей на голодну смерть, – нелюдяно. Популізм не може замінити реформи, а удаваний радикалізм не сховає некомпетентності.
Більш за все не розумію тих, хто підтримує рішення РНБО. Уряд кинув своїх громадян у важкій ситуації. Чому ви вважаєте, що за умов критичних обставин в Києві, Тернополі, Черкасах, Сумах, з вами вчинять інакше?
Необхідно шукати рішення. Якщо його ніхто не бачить, це не означає, що його немає.
Я розумію, наскільки складно сьогодні уряду. І громадяни України все ще готові чекати, поки воно навчиться працювати. І кредит довіри все ще великий. Критикувати заяви уряду вже немає сенсу.
Сьогодні потрібні вже не обіцянки, а конкретні рішення. Якщо їх ніхто не бачить, це не означає, що їх немає.
За моєю ініціативою запускається інтернет-проект «Відновлення Донбасу» – спеціальний сайт, де обговорюватимуться можливі шляхи вирішення перерахованих тут та інших болючих питань.
Зрештою, доля рідного краю має вирішуватися уродженцями. Всі без винятку – ті, хто залишився і ті, хто був вимушений виїхати. Я в цьому впевнений.
Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!
Посилання на джерело: Forbes
Фото: GettyImages/fotobank.ua