Офіційний сайт Олександра Клименко
Новини | 536 | 12.12.2015

Виступ Олександра Клименка на з’їзді партії “Успішна Країна”

Всі ВИ прагнете до істини. Але не хочете її визнавати.

Всі ВИ хочете правди. Але відмовляєтеся вірити в неї.

Всі ВИ мрієте про краще майбутнє. Але ніяк не наближаєте його.

Для Вас простіше жити у світі ілюзій. Інакше доведеться чесно сказати собі: страх, погрози та лиха кинули вас в обійми випадкових людей.

Людей, які маніпулюють вами. Циніків, які використовують сьогодні країну в своїх корисливих інтересах.

Я розумію вас. Ви голосували серцем за близькі вам гасла. Тому що хотілося вірити. Вам брехали яскраво і красиво.

Про швидкі реформи. Про кардинальні зміни. Про якусь європейську землю обітовану, до якої ви скоро прийдете.

Вашу віру зміцнили ненавистю. Вам створили образ ворога – ворога всередині країни і за її межами.

Замість віри, надії і любові вам дали ненависть і страх.

В цей час справжні вороги підкралися безшумно. З іншого боку. Вони зайняли владні кабінети. Вони стали керувати вами і нав’язувати свою злочинну волю під маскою благих намірів!

Доки ваше життя швидко погіршується, ваші сумніви топлять у теплій ванні пропаганди. Ваша реальність спотворена брехнею. Друг вам здається ворогом, вірна дружина – зрадником.

Згадайте останні два роки. Згадайте, як ви гнали від себе неприємні думки. Як ви боялися підняти очі і побачити правду. Як ви мовчали, коли хотілося кричати.

Але вам сказали: мовчіть! Вам сказали: не думайте! Вам сказали: йде війна!

Бо під час війни сумніви – зрада. Критика – диверсія. Неприємні запитання – слабкість.

Однак сьогодні не тільки живі закликають до відповіді. Ті, кого вже немає, могли б запитати: за що ми загинули? Чому нас зрадили? Хто відповість за це? Неважливо, ким вони були. Чи то мирні люди, чи солдати. З Києва або з Донецька. З Криму або зі Львова. З Вінниці чи Одеси.

Важливо одне: вони всі були українцями. І вони мали жити.

Наш обов’язок перед ними – домогтися миру і процвітання для України.

Про це мріяли вони. Про це мріємо ми.

Заради себе і заради них ми зобов’язані знайти свій шлях. Побудувати сильну, успішну країну. Нарешті знайти реальну незалежність.

Сьогодні всі ми летимо в одному літаку під назвою Україна. Але це не політ. Це – вільне падіння. Професійні пілоти відсторонені, а штурвал захопили терористи.

Міжнародні диспетчери намагаються хоча б посадити цей літак. Нещодавно вони вірили, що зможуть нас врятувати. Однак зараз вони піклуються тільки про єдине – щоб ця купа металу не звалилася на голови їх громадян.

Доля тих, хто летить в цьому літаку, для них – питання другорядне!

Але не для НАС, українців !!!

Тому що ми не гості цієї землі. Ми живемо тут. І ми бачимо своє майбутнє тут.

Я міг би говорити сьогодні про прості і популярні речі. Про високі ціни на продукти. Про непомірні комунальні тарифи. Про погані дороги. Про недоступні ліки.

Так роблять всі політики. Так їм радять робити. Так завойовують симпатії довірливих виборців. Так маніпулюють людьми перед виборами.

Я ТАК робити не буду!

Тому що це – шлях в нікуди.

Пройшли одні вибори, потім інші. Хіба хоч одна з проблем була вирішена?!

Ні, тому що це – наслідки. А я хочу говорити про причини.

Я сьогодні говорю і буду говорити про непопулярні речі.

Я хочу пишатися своєю країною. Хочу, щоб тут жили мої діти. Хочу, щоб люди всього світу вимовляли слово «Україна» з повагою. Хочу, щоб український паспорт за кордоном викликав захоплення, а не жалість.

Хіба ВИ хочете не того самого?

І ми маємо на це повне право!

Десять століть тому ми були ключовою європейською державою! Важливим суб’єктом історії. А сьогодні нас наполегливо заганяють на її периферію.

Ми не тільки дозволяємо це зробити, ми цим захоплюємося!

Ми вклоняємося кредиторам. Ми беззастережно приймаємо їх кабальні умови.

Ми втратили гідність. Ми самі виховуємо в собі почуття другосортності!

МИ втратили свій шлях, САМІ дозволили з собою це зробити!!!

Я КАЖУ – ГОДІ! КАЖУ – ДОСИТЬ!

Якщо ми хочемо, щоб нас поважали, час зупинити цей хаос. Час знайти СВІЙ шлях. Час навести в нашому домі порядок.

У світі зважають тільки на сильних!

А Україна сьогодні слабка як ніколи!

Наша економіка на межі. Наші громадяни поїхали в інші країни. Ті, хто залишилися, теж мріють виїхати.

Донбас кровоточить, Крим голосно зачинив двері за собою.

Що залишилося в нас?

Тільки ВІРА!!!

Сила віри допомогла нам здобути державність. Так склалося, що православні традиції допомогли зберегти її. Я вірю, що на цій духовній основі ми зможемо відродитися знову.

Я говорю саме про Українську державність! Про політичну націю!!!

Ми можемо втратити втілену мрію наших предків. А ми сидимо і думаємо: в сусідів ще гірше.

Це містечкова логіка дрібних крамарів.

А ми, українці, – велика нація!

У нас тече кров гордих людей!

В нас козацька воля, сила, мужність, хоробрість!

Чому ж ми дозволяємо іншим визначати нашу долю? Чому ми відмовляємося від своєї власної української ідентичності? Чому не йдемо своїм власним шляхом?

Одні прагнуть асимілюватися з Європою. Інші бачать нашу країну частиною «русского мира».

Обидві ідеології нав’язуються нам ззовні.

Однак ми повинні згадати, що ми маємо свій, неповторний історичний шлях. Свою унікальну ідентичність.

Вона органічно поєднує в собі європейські ідеї громадянської свободи і приватної ініціативи зі слов’янською духовністю і повагою до традиційних цінностей.

Немов дві половинки одного цілого. Ми не можемо просто взяти і відтяти одну з них.

Так, ми різні. Але ми рівні. Ми єдині.

Так було, і так буде!

Ми не форпост і не блокпост! Наша місія – об’єднувати цивілізації!

Ще раз повторюся – наш літак просто направляють задля того, щоб він розбився на зручній території! Однак тільки й ми тоді загинемо! Диспетчерам подарують медалі за честь і доблесть, за служіння Батьківщині. Тільки на жаль, не нашій …

Нашій, крім нас, служити ніхто не буде. ….

Головні наші проблеми – в наших головах!

Нас не змогли позбавити сили. Але змогли змусити забути про неї. Ми чужою волею втратили мету, пам’ять, віру і шлях.

Що заважає нам знайти все це знову?

По-перше, тотальний непрофесіоналізм влади! Випадкові люди зайняли високі кабінети. Вони не вміють мислити стратегічно. Нездатні ставити цілі. Не можуть брати на себе відповідальність. Не звикли виконувати обіцянки.

Друга проблема – корупція! Це вже не про конкретних людей і прізвищах. Це традиція і кругова порука. До влади приходять за грошима, а вибори перетворилися на бізнес-проекти.

Відповідно, ми маємо слабку державу!

Чи є сьогодні в Україні влада? Вона відсутня! Державним інститутам сьогодні ніхто не довіряє – від сантехніка до держслужбовця!

Запитайте будь-якого податківця. Чи має керівник авторитет для нього сьогодні?

Ні!

Чи може цей керівник вимагати від нього не брати хабарі?

Ні!

А чому? А тому що сам він краде! Між словами і прикладом завжди вибирають приклад.

А тепер запитайте у того ж податківця – і, я думаю, це вже давно зробили наші правоохоронці – чи вимагав Клименко з них хабарі?

Ні! Таких немає! І саме тому я мав повне право бити по руках, і я жорстко викорінював зі своєї команди аферистів!

Як побудувати сильну державу? Сильну, успішну Україну? Як створити з хаосу порядок, а з порядку – успіх?

Сильна держава – це рівність усіх перед законом. Владу будуть поважати, коли вона буде виконувати свої функції.

Сильна держава – це коли ніхто не прийде до вас і не відніме ваш бізнес, тому що є закон!

Сильна держава – це коли людина, починаючи свою справу, зможе будувати довгострокові плани.

Сильна держава – це коли ми вчимо наших дітей професії, і знаємо, що вони знайдуть роботу за фахом.

Сильна держава – це коли кожен її громадянин з гордістю каже: Я українець!

На що будуть спрямовані наші дії в першу чергу?

По-перше, це підвищення авторитету виконавчої влади через вибори її регіональних представників на місцях.

По-друге, це судова реформа з реальною виборністю суддів, їх незалежністю від Президента і парламенту.

По-третє, це податкова реформа, спрямована на підтримку бізнесу, а не його знищення.

Ми будемо всіляко підтримувати громадянську активність, залучати волонтерів та громадськість до вирішення соціальних проблем, ініціювати боротьбу з корупцією знизу, підтримувати ретельний контроль за владою з боку громадських і експертних організацій.

Наша програма реформ спрямована на підвищення стандартів якості життя, створення конкурентоспроможної системи освіти, доступність та якість медичних послуг для громадян, збереження і примноження нашої культурної спадщини.

Всі ці реформи покликані на зміцнення нашого основного і найціннішого ресурсу – людського капіталу. Успішною може бути тільки та країна, де людина та її інтереси – на першому місці!

Для України це нереально, скажете ви.

У моєму житті мені часто говорили – це неможливо!

Я завжди доводив – неможливого не існує.

Головне – не боятися вийти зі своєї зони комфорту, ширше поглянути на ситуацію.

Нам спеціально звужують горизонти. Обмежують межі можливостей.

Нікому з наших так званих стратегічних партнерів не потрібна процвітаюча і конкурентоспроможна Україна.

Це легко зрозуміти: вони не застосовують свої рецепти в своїх країнах!

Їм не потрібен конкурент, їм потрібна колонія.

Сьогодні грають нами! Як маріонетками в ляльковому театрі. А МИ повинні стати повноцінними гравцями! Згадати, хто ми. Ким ми були десять століть тому.

Піти своїм власним шляхом. Жити за своїми власними правилами. Слідувати своїм власним цінностям.

Співпраця замість конфліктів, торгівля замість війни, граничний прагматизм замість популістських утопій – заради єдиної української нації!

Наша мета – підвищення якості національної економіки. Лише економічно сильна держава може бути дійсно незалежною!

На жаль, в нашій країні неефективність всього – починаючи від енергетики, сільського господарства і закінчуючи якістю знань! Підвищуючи ефективність будь-якого процесу, ми підвищуємо свою конкурентоспроможність!

Ми – дуже багата на природні ресурси країна. Ми маємо непогану інфраструктуру і потужний інтелектуальний потенціал.

Маючи такі ресурси, ми повинні стати країною, куди приїжджають кадри і капітали, а не навпаки.

Ми зобов’язані створити умови для реалізації українців у своїй власній країні. Щоб вони не стояли з простягнутою рукою по всьому світу!

Держава повинна боротися з бідністю, а не економити на соціальних програмах.

Ми зобов’язані тримати руку на пульсі глобальної економіки, передбачаючи тенденції не лише сьогоднішнього, а й завтрашнього дня. Нам необхідно здобувати своє місце в світі розумом, а не сировиною і грошима МВФ.

«Це нереально», – знову скажете ви.

Відповім на це так: хіба хтось пробував?

Політики приходять до влади з однією метою – набити кишеню!

Вони забули, що влада – це служіння! Служіння Україні, її громадянам!

Це глибоко закладено в православній моралі. Це – моя мораль. Моя віра, мої цінності не дозволяють мені відступити від моїх переконань!

Знаю, навколо мене сформовано багато міфів. Бо мене бояться.

Однак немає зброї сильніше правди.

Я буду голосом українців, яких сьогодні не чують!

Я буду рукою, яка направляє Україну – направляє від хаосу до порядку. Від порядку – до успіху!

Ставайте поруч! Ідіть зі мною! Я буду боротися за кожного!

Сьогодні нас тисячі. Завтра – сотні тисяч. Післязавтра – мільйони.

Ми не боїмося. Ми беремо на себе відповідальність. Ми поведемо нашу країну до успіху.

Більше нікому.

Україна – це Ви. Україна – це я. Україна – це ми разом!

536
bool(false) Яндекс.Метрика