Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 514 | 18.08.2015

Як воюючі країни приходили до миру: міжнародні уроки для України

Нещодавно завершився черговий дводенний раунд переговорів у Мінську. Побоювання, що він не стане проривом у врегулюванні конфлікту на Донбасі, на жаль, виправдалися. Констатуючи невдачу чергової зустрічі в Білорусі, можливо, настав час визнати, що методи, які використовувалися досі – переговори та стрілянина – не дають мирного ефекту, і застосувати принципово нові підходи. Якими вони можуть бути?

Аксіома, що Україна втомилася від війни. Суспільство виснажене мобілізацією, похованнями, економічною кризою і політиками, які культивують тему конфлікту – вона, вибачте за цинізм, хороші дріжджі для рейтингів.

Тим не менше, попит на військову політичну риторику починає неухильно спадати. Це – факт, що підтверджується соціологічними дослідженнями.

Наприклад, за даними Київського міжнародного інституту соціології, рейтинги найбільших політичних партій коаліції скоротилися з 21-22 до 4%. А згідно з даними Центру Разумкова, понад 67,6% українців вважають, що країна йде в неправильному напрямку.

Разом з кризою довіри приходить і сумнів, що нинішній військовий конфлікт в принципі можливо вирішити у поточній політичній парадигмі. За рік «офіційні» переговорники просунулися, м’яко кажучи, недостатньо.

Якщо кожна друга спроба політиків домовитися закінчується черговим витком протистояння, то, можливо, варто змінити переговорників?

Переговорну функцію – не претендуючи на владу і повноваження – могли б взяти на себе представники наукової та економічної еліти. Вони здатні сприймати дійсність раціонально і неупереджено, не відволікаючись на підготовку до майбутніх виборів і не прораховуючи рейтинги.

Модель виключення політиків із процесу з метою досягнення примирення та урегулювання конфлікту була успішно випробувана в ПАР. Там з 1996 по 1998 рік працювала Комісія правди і примирення, яка займалася розслідуваннями політично вмотивованих злочинів у період апартеїду.

Попри те, що Комісія була створена за ініціативою правлячої політичної партії «Африканський Національний Конгрес» і тодішнього міністра юстиції ПАР, в ній не було жодного державного службовця чи політика. До її складу входили священики, юристи, правозахисники, громадські діячі, але не чиновники і політики.

Подібна модель використовувалася і під час врегулювання конфлікту в Ліберії. Подолання конфлікту між корінними народами Канади і державою також досі успішно продовжується за допомогою Комісії правди і примирення, яка на даний момент складається з юриста, журналіста і колишнього спортсмена.

Ця модель може бути успішно застосована і в Україні. Організація чесного, прямого раціонального діалогу між людьми – це можливість зняти протиріччя і шанс закінчити війну. А будуватися такий діалог повинен на простих і зрозумілих речах і цінностях, які об’єднують суспільство. Політичні рейтинги і партійні списки до переліку таких об’єднуючих цінностей точно не входять.

Але такими цінностями є добробут і соціальна рівність українців, розвиток і модернізація економіки, підвищення престижу та конкурентоспроможності України на міжнародній арені.

Мають бути створені дискусійні майданчики, в рамках яких представники України, Росії та ЄС будуть обмінюватися експертними думками з приводу можливих шляхів припинення війни на Донбасі. Цілком можливо, що на основі цих дискусій складеться спільна позиція, яка зніме будь-які гострі протиріччя і наблизить закінчення війни.

Такі майданчики повинні існувати, і їх повинно бути якомога більше, і охоплювати вони повинні якомога більшу кількість людей: економістів, лікарів, студентів, викладачів … Адже чим більше буде знято протиріч, тим швидше на українську землю повернеться мир.

 

Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!

Посилання на джерело: Forbes

Фото: Shutterstock

514
bool(false) Яндекс.Метрика