Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 66 | 11.09.2017

Чому злили Саакашвілі і Ко?

Як і очікувалося, вся ситуація з проривом Саакашвілі виявилася черговим піар-пшиком. І як я і писав вранці, про інтереси ні України, ні українців ніхто з тих, хто брав участь у цьому цирку, і не замислювався.

Після гучного прориву і урочистого проходу Львовом, очікувано коаліція Саакашвілі, Тимошенко, Садового і Ко розпалася. Кожен дав свою прес-конференцію, промимрив щось невиразне, а хтось і зовсім без неї вилетів до Києва.

Вся ця ситуація ще раз показала, що так звана західноорієнтована опозиція не здатна до об’єднання. Там, де два козака, – три гетьмана. Ну або гетьманша, будемо тут справедливі.

Як би я не ставився до Саакашвілі, вважаю сьогодні Україна втратила шанс.

Поясню чому.

Всі прекрасно розуміють, хто такий Саакашвілі. І чого варті його «реформи». Багато шуму, але, по суті, тільки піар і популізм.

Але вчора стався ефект метелика для української політики. Коли події могли піти будь-яким сценарієм. З’явився шанс для консолідації політиків і сил, які готові кинути виклик диктатурі Порошенка.

Порошенко вчора явно програв. Його наказ не пустити Саакашвілі за всяку ціну не був виконаний. Чи то просто через недбалість виконавців, чи то за змовою силовиків – залишимо це для розборок на Банковій. А це значить, що не так вже й тримає Порошенко ситуацію під контролем, як намагався переконати всіх у своїй парламентській промові минулого тижня. Так, телеканали окремих олігархів і підконтрольні / віджаті владою про ситуацію мовчали. Але вже з’явилися перші олігархічні ластівки, які почали розкладати свої яйця в різні кошики.

Почався процес делегітимації диктатури Порошенка. Петро Олексійович може запитати у Віктора Федоровича, чого варто надалі не звертати уваги на невеликі тріщини в піраміді влади. Як швидко вона може впасти під ногами і забрати з собою в безодню все і всіх.

І ця тріщина вчора стала дуже очевидною. Але Саакашвілі і компанія своїми ж руками її зацементували.

Після короткої спільної наради у Львові, так звана опозиція просто злилася. Чесно, в кооперацію і координацію цих гравців (Саакашвілі, Тимошенко, Наливайченко, Гриценко) я ніколи не вірив. Хіба що, якщо цей ситуативний союз освітлений їх західними кураторами.

Ми з командою сьогодні обговорювали – до новин зі Львова – чи домовляться ці товариші про спільні дії? Чи приймуть рішення піднімати хвилю протестів в Західних регіонах? Або, може, закличуть прихильників рушити на Київ? Адже з технологічної точки зору режим Порошенка, що дав тріщину, скидати найбільш оптимально восени. З урахуванням тарифів, спорожнілих гаманців і нових податків / цін / сплатах за все що тільки можливо.

Обговорювали ми всі ці питання довше, ніж проіснувала коаліція.

Чому ж у Саакашвілі і Ко нічого не вийшло?

Відповідь проста: тому що кожен з них бореться лише за владу заради влади. Упевнений, на своїх переговорах вони точно не обговорювали як знизити тарифи для людей і зупинити війну на Донбасі. Який вибір в економічній політиці робити – чи дотримуватись неоліберальної доктрини, що диктується МВФ, чи виходити на позиції захисту національного виробника та імпортозаміщення.

Все набагато банальніше. Ці діячі «прориву» ділили, хто буде президентом, прем’єром, спікером. Шкуру невбитого ведмедя, тобто. І, природно, не домовилися. Тому що амбіції у всіх зашкалюють вище неба.

Вони не задаються питанням, з яким порядком денним йдуть і що планують робити далі – через півроку, через рік, два, п’ять. Ніхто з них не задається питанням, знову-таки, що робити зі Східною Україною – де і на Міхо, і на Петра дивляться виключно як на клоунів. Як вирішувати питання миру на Донбасі? Адже всі ці так звані політики вперто бачать вирішення питання Донбасу виключно військовим шляхом.

Їх мета – влада заради влади. Ну або заради грошей. Як завгодно.

А сьогодні був насправді реальний шанс, щоб почати шлях до повалення диктатури Порошенка, щоб знову зшити Україну.

Для цього потрібно було звичайно, як мінімум, знайти відносно стійкий – більше ніж на один день – консенсус між тими, хто проривав кордон з Саакашвілі. І, що найважливіше, проявити мудрість і знайти спільну мову з політичними силами, що представляють інтереси людей східної України. Таких, на жаль, зараз вкрай мало – я не маю на увазі тих, які повністю лягли, в силу певних причин, під Банкову. І разом, єдиним фронтом, виступити проти диктатури Порошенка. А після його відходу – разом забезпечити проведення чесних конституційних виборів. Щоб в боротьбі ідей, а не сили переконати людей у своєму баченні шляху для України. Нарешті, запитати, що ж насправді думають українці.

Для реалізації такого сценарію потрібні мудрість і вміння думати про інтереси України. Таких політиків в числі опозиціонерів, як західного, так і східного вектору, практично немає. І точно немає серед «шегінскіх проривніков».

Поки що на жаль, це все лише цирк і поглиблення диктатури Порошенка.

Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!

66
bool(false) Яндекс.Метрика