Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 32 | 11.07.2017

Ryanair тут більше не літає

Відмова лоукостера Ryanair виходити на наш ринок раптово опинився топ-темою, яку вже другий день обговорюють у всіх соцмережах і сайтах. Здавалося, що такого особливо сталося? Такі світові бренди як IKEA, Starbucks і H&M теж, наприклад, не хочуть працювати в нашій країні. Та й взагалі багато хто зараз не хоче. Але чому їх відмови проходили короткими новинами і рідкісними постами, а Ryanair буквально поставив на вуха всю фейсбук-спільноту?

Схильний вважати, що жорсткі умови перевізника були відомі владі давно. Просто в гонитві за піаром керівництво країни поспішило озвучити бажане – укладену угоду з Ryanair – за дійсне. Очевидно, ситуація розвивалася так: спочатку, не подумавши, «перемогу» озвучили. Чиновники різних рангів, у тому числі Порошенко, поспішили на ній попіаритися. Українці вже почали, природно, чекати дешевих перельотів. А на виході домовленості не відбулося. І нічого страшного б не сталося, якщо б угода з Ryanair довго і вперто не підносилася українцям як факт.

З цієї ж причини, вважаю, частково відбулося і те, що сталося, після не підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом у 2013 році. Чи потрібно було це нашій країні – інше питання. Але очікування вже були сформовані.

Повертаючись до Ryanair, важливо відзначити й інший аспект – чому іноземні компанії в принципі дозволяють собі висувати Україні жорсткі умови.

Є певний алгоритм розрахунку бізнес-клімату, від якого відштовхуються інвестори, приймаючи рішення про вкладення коштів. А саме до уваги беруться: населення й урбанізація території, стан економіки й купівельна спроможність, доступність фінансових ресурсів (обсяг кредитів, що видають), податки й інші тарифи, адміністративний вплив держави (палиці у колеса або доброзичливість), правова система та захист прав власності.

Якщо кожен із цих пунктів приміряти на сьогоднішню Україну, то мимо каси у прямому й переносному сенсі ми пролітаємо буквально за всіма показниками. Відповідно, Ryanair і дозволив собі таке ставлення до українських партнерів. У даному випадку, аеропорту «Бориспіль». Лоукостер розуміє: в умовах нашого сьогоднішнього бізнес-клімату, вони роблять нам послугу. А навіть за їх «драконівські» (як про це заявляють представники аеропорту) пропозиції ми їм, напевно, ще повинні говорити «дякую».

З усієї цієї історії владі можна зробити кілька висновків.

По-перше, сьогодні ми змогли ще раз побачити, що при владі Порошенка відсутня стратегія й зважений послідовний підхід, і мова йде не лише про інфраструктурний сектор. Тоді як державна політика повинна втілюватися в життя суто по дорожнім картам, а не як заманеться. Тоді прем’єр-міністру країни не довелося б принизливо рапортувати про відновлення переговорів, ще й із залученням НАБУ (!). Гройсману звичайно не звикати, а для держави Україна – чергове приниження.

По-друге, лоукост українцям поза сумнівами потрібні. Однак, за результатами сьогоднішнього опитування, 71,6% українців не поїдуть до Європи, незважаючи на скасування віз. Основна причина – відсутність на подорож грошей. Відповідно, збільшення доходів громадян і зростання економіки – ось з чого потрібно починати, це завдання номер один. А всі інші блага на шляху примножаться.

32
bool(false) Яндекс.Метрика