Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 112 | 30.05.2017

Як Гройсман продавав землю за 60 тисяч доларів

Наш дорогий прем’єр Гройсман озвучив черговий спосіб, як простимулювати економіку. Не буду зупинятимуся на тому, що у влади якісь дивні стимули. Все, нібито, хороші, але жоден не спрацював. Лірику опустимо й відразу по суті питання.

Уряд протягає проект по зняттю мораторію з продажу землі. Точніше, влада лобіює інтереси пари-трійки зарубіжних й українських агрохолдингів, працюючих під заступництвом керівництва країни.

Продаж має бути доступний тільки особам-українцям і в об’ємі не більше 200 га землі на людину – це ключова сьогоднішня теза прем’єр-міністра.

Ну, давайте рахувати. Реальна вартість гектара української землі – 5000 доларів. Проте зараз її продаватимуть за ціною від 300 до 800 доларів.

200 гектарів помножити на 300 доларів = 60 тисяч доларів

200 гектарів помножити на 800 доларів = 160 тисяч доларів

Питання: звідки дрібний або навіть середній український аграрій візьме такі гроші, щоб запустити бізнес? І це, хочу відмітити, тільки вартість землі. Без купівлі або оренди сільгосптехніки, придбання насіння і добрив, за вирахуванням оплати праці найнятим робітникам.

Тобто ця заява Гройсмана нічим не відрізняється від того, якби влада сказала: “Будинки в Конча-Заспі ми тепер продаємо лише молодим українським сім’ям. Житло це повинне не перевищувати 200 квадратних метрів”.

Що б українці на це відповіли? – Спасибі, звичайно, ми згодні. Але на які гроші?!

Так і в даному випадку. Сказавши “А, треба говорити і “Б”. Якщо влада вирішила створити з України сільгоспдержаву, то треба не просто дозволяти або не дозволяти щось аграріям, а підтримувати їх гривною. Тобто давати дешеві та довгі кредити.

Пункт “В” – розвиток агропромислового комплексу неможливий без комплексної програми, затвердженої на державному рівні. Це може (і повинно) бути: пряме субсидування аграріїв (нинішня ж влада навпаки урізувала їм пільги), страхові виплати від неврожаю, погодних катаклізмів, непередбачуваної ситуації на ринку.

Сюди ж – так зване управління постачаннями. Це коли спеціально створені держкомпанії контролюють внутрішнє виробництво і обмежують імпорт за допомогою високого мита. Наприклад, якщо в Україні полуницю продають по 100 гривен за кіло, то польська полуниця коштувала б 200 гривен – з 200-процентною націнкою. Бери польську полуницю – не хочу, як мовиться.

Пункт “Г” – на державному рівні має бути визначена продукція, яку ми плануємо вирощувати. Щоб в майбутньому мінімум покривати 100% потреб своєї країни, максимум – експортувати. Це з можуть: ягоди, фрукти, овочі, цукровий буряк, часник, рапс і багато чого інше. Потім треба розрахувати, що ми можемо робити в промислових масштабах; яку первинну або вторинну обробку врожай може проходити, щоб отримати додану вартість.

Визначивши пріоритетні галузі, необхідно це фіксувати як державну стратегію. Міняти технічну базу, перенавчати і навчати українців, щоб згодом створювати робочі місця.

Саме робочі місця мають бути покладені в основу с/г галузі. Наприклад, у Китаї вирішили продовжувати висаджувати рис руками. Дореволюційний спосіб, подумаєте ви. Так, можливо. Але таким чином керівництво держави виконує програму по працевлаштуванню населення – щоб усі були при справі і усі отримували заробітну плату.

Вище написане – лише мала частина того, що треба зробити на селі, в агросекторі. На це потрібна воля влади, якої немає.

За даними моїх джерел, міністр АПК Кутовий подав у відставку саме через земельну реформу. Він нібито хотів “як краще” – щоб земля хоч би трохи перепала аграріям. Але при вищій владі було своє бачення – усю землю віддати під свої афільовані структури.

І вони провернуть це дуже просто. Осіб-посередників, на яких доводитиметься по 200 гектарів землі, знайдеться предостатньо. Таким чином скупка землі відбудеться. І 200 га + 200 га + 200 га утворюють масштабну сільськогосподарську олігархічну імперію.

А те, що влада через своїх людей купити не зможе, то просто відбере. В Україні це відбувається всюди. І це окремий велетенський рейдерський бізнес влади і до неї наближених.

І, повірте, якщо перед українцем стоятиме вибір – життя, що залишилося, провести в лікарні з пробитою радикалами головою або отримати за свою землю хоч три копійки, то цілком логічно і очікувано, що людина вибере друге.

Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!

112
bool(false) Яндекс.Метрика