Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 188 | 25.05.2017

Як знищити країну за три роки

Третій річниці диктатури Порошенка присвячується

Третю річницю президентства Порошенка Україна зустрічає зі змішаними почуттями.

По-перше, тому що президентом всієї країни він так і не став. І в принципі навіть не прагне цього. Розділяй і володарюй – ось кредо, на якому будує свою систему влади диктатор Порошенко.

По-друге, тому що через його невміле управління наша країна котиться в прірву. І кожен день цієї влади, кожен новий кредит від МВФ наближує до неминучого.

Корупція? Київ лідирує в рейтингах. Навіщо з нею боротися, якщо можна очолити.

Радикалізм? Зашкалює – погроми незгодних і нацменшин. Навіщо його ліквідувати, якщо через радикалів-відморозків можна лякати незгодних і усувати бізнес конкурентів?

Війна? Йде повним ходом. Навіщо докладати зусилля, щоб зупинити війну, якщо під її прикриттям можна розпилювати країну на шматочки і наповнювати свої кишені?

Що про це все думають українці? Найяскравіше ставлення людей до гаранта Конституції проявилося під час недавніх відвідин президентом церемонії вшанування пам’яті жертв політичних репресій на Биківнянських могилах. Те, що зняла аматорська камера, але чого не було на протокольному відеозаписі.

Порошенко підійшов поспілкуватися до стихійного мітингу неподалік. «Чому в найбіднішій державі Європи настільки багатий президент?» – прозвучало з натовпу. «Чому суди продажні?», «Чому такі маленькі зарплати?» – посипалися запитання. Порошенко відмахнувся і пішов під вигуки «Ганьба!» І «брехло!»

Яскраво. Симптоматично. Правдиво.

Чи можливо, щоб в сучасній державі, що зробила крок (начебто) в сторону Європи, президент ігнорував думку свого народу, був упевнений у своїй безкарності і навіть мав нахабство прагнути до другого терміну?

Три роки тому це сприймалося б, як поганий жарт. Сьогодні це реальність.

Щоб втриматися при владі, Порошенко і співтовариші сьогодні використовують не просто звичайні політтехнологічні прийоми. Вони запустили гігантську машину пропаганди, спрямовану на створення «ковпака» для громадян. Машину, яка невблаганно, день за днем ​​знищує саму державу Україна.

Розкол суспільства

У суспільство свідомо вкидаються теми, які його розколюють. Більше того, дискримінують більшу частину українців. Це і тема російської мови, яку вигнали з радіо- і телеефіру; на черзі – Інтернет та друкована продукція. Це і «антицерковні» закони, покликані посварити прихожан різних конфесій. Тема закриття кордонів з Росією – слідом за припиненням авіасполучення, звучать ідеї зупинити потяги і ввести візовий режим. Немає російських фільмів, немає музики, немає артистів, телебачення – це свідома політика, спрямована на розрив відносин. Наступний етап: заявляють, що треба порвати стосунки і з росіянами-родичами. Щоб остаточно «порвати зв’язки», залишилося напевно тільки заборонити олів’є і оселедець під шубою …

Навіщо влада Порошенко свідомо руйнує ідентичність?

Щоб підмінити її помилковими смислами. Бандера, дні пам’яті «жертв НКВС», ущербні в примітивності суржикові персонажі на ТБ.

Тільки на протиставленні, тільки на розколі може втриматися Порошенко і вся його банда при владі. І вони цим користуються. Не оглядаючись на тисячі заборонених життів, на мільйони зруйнованих доль, на втрачене майбутнє для наступних поколінь українців.

Заборони на все

Пам’ятайте скандальні ініціативи «16 січня», які стали одним з каталізаторів подій на Майдані? Так ось, вони давно вже просто дитячий лепет в порівнянні з тим, що запровадив «демократичний» Порошенко за останні три роки. Закручування гайок почалося спочатку рекомендаційно. «Небажано відзначати 9 травня», – шифрограми в регіони сприйняли серйозно ще рік тому, заборонивши ходи. Потім жорстко. Штраф за Георгіївську стрічку. У незгодних у Верховній Раді – вилучити мандат депутата.

Любите покритикувати президента в соцмережах? Заборона на ВКонтакте, Однокласники, Яндекс-Касперський-ДокторВеб.

Лаєте корупціонерів? Всім активістам, які створили громадські організації, наказано заповнювати ті ж декларації, що і ТОП-чиновникам.

Чи продовжуєте стежити за тендерами, вступаючи до громадських рад при міністерствах? Заповнюйте такі ж е-декларації.

Забрати ліцензії у негідних телеканалів і радіо. На черзі – Інтернет-сайти: їх змусять переводити стартову сторінку на український, що означає додаткові витрати для власників сторінок. Законопроект вже лежить в Раді. Потім черга щоденної преси.

У Порошенка всерйоз вважають, що, перевівши країну на напіввійськовий режим, зміцнять контроль, вбивши інакомислення. Хоча насправді вони збирають розпалене вугілля на свою голову.

Консолідація економічних ресурсів

Паралельно відбувається централізація навколо пулу президента фінансових ресурсів. Це цілі галузі, віддані на відкуп так званим «своїм» за рахунок сплати за лояльність.

Суди, прокуратура, спецслужби стали машиною для заробляння грошей – на відкритті/закритті справ, штампування правильних рішень, залякуванні конкурентів.

Енергетична, банківська, аграрна, транспортна галузі перетворилися на годівницю для наближених.

Нацбанк б’є точно, знищивши останні банки, не пов’язані з правлячим режимом. Недружніх олігархів вигнали з країни, відібравши бізнес. Дружніх – обласкали, наблизивши до потоків.

Система стримувань і противаг, вибудувана ще Кучмою, – в минулому. Тепер в країні є один олігарх і молодші партнери.

Світ, побудований Порошенко – це жахливий світ. Щомісяця в тераріумі з’являється нова жертва, яку публічно віддають на поталу: ресурсів не вистачає, хто сильніший, той і правий.

Тут і лежить головна помилка Порошенка. До розрахунку не взяли народ. Він і порушить «торжество договорняка», зведеного владою в ранг правил життя.

«Нова комунікація» з Заходом

Переговорні формати, Мінські домовленості як база, будь-які міжнародні форуми і поради, в яких бере участь Україна, всі міжнародні контакти покликані посилити головний посил Порошенка: він все ще рукостисканний. Як і раніше приймається в високих кабінетах, фотографується з Ангелою Меркель. А глава Держдепу США Рекс Тіллерсон і зовсім на «швидкому наборі» його кабінетного телефону-трьохсотки.

Це, по-перше, самозаспокоєння. По-друге, спроба грати на симпатіях громадян (Україна адже – це Європа?) По-третє, гра м’язами.

Насправді ситуація інша.

США відсунули «українське» питання, поставивши в пріоритеті Близькосхідне врегулювання. Берлін і Париж сплять і бачать, як би закінчити український конфлікт з найменшими репутаційні втратами.

Війна на Донбасі для них, як кістка в горлі: завершити складно, жити – заважає. Київ же всіляко третирує партнерів по Мінську, вносячи то одну, то іншу ідею, роздирає суспільство (про які я написав вище).

Як, думаєте, Донбас сприйме 75% мовну квоту на ТБ? Будь-яке їх заява і надасть Порошенку привід стверджувати, що «протилежна-де сторона зриває виконання домовленостей».

Так куди ми йдемо, українці?

України має є кілька шляхів. Ми на роздоріжжі. Або наліво, або направо. Можна вниз, але це для слабких. Залишитися на місці вже не можна: в спину штовхає автомат.

Від того, яку модель розвитку вибере Порошенко, і наскільки активними будемо ми з вами, залежить, чи буде Україна перетворюватися в європейський аналог Північної Кореї (а епітет «останній диктатор Європи» для Порошенка – справа часу), або зможе відкотитися убік від радикалізації і тоталітаризму.

При відсутності уваги до нас з боку США і потуранні західних партнерів, гайки – затягуються, колеса пропаганди – розкручуються, а свободи стане ще менше. Її зовсім не буде. Якщо Порошенко піде шляхом Ердогана в Інтернеті, то вже до вересня країна залишиться без Youtube, в листопаді не стане Twitter і Facebook, а в дитячих садках зобов’яжуть повісити портрет Порошенка.

Центрвиборчком, Рада, Кабмін стають придатками при Адміністрації президента.

Натовпи радикалів ходять по Хрещатику факельними ходами, б’ючи осіб іншого етнічного походження (пам’ятай, чужинець, тут господар – українець!)

На ТБ з’являється щотижнева передача, яку веде президент. У ній найчастіше звучать слова «Коли нападе Росія …» і «Треба затягнути паски». Вводиться військовий стан і/або пряме правління.

Хочете такого майбутнього для України?

Я точно не хочу. Я знаю – у нашої країни повинен бути свій шлях.

Він складається з економічного прагматизму – політичні маніпуляції не повинні негативно позначатися на економіці країни і житті простого громадянина.

Справедливості – у податках, тарифах і тощо.

Єдності – неприпустимо протиставлення регіонів і груп громадян України за мовними, культурними і релігійними мотивами.

Віри і духовності – Православна Церква, що понад 1000 років окормляла свій народ, є дорогоцінним надбанням незалежної української держави і повинна всіма силами цієї держави підтримуватися і оберігатися.

Ми не повинні вибирати між Штатами, Росією та Європою. Ми повинні вибирати Україну та українців.

Лише тоді, коли наша країна отримає такий вектор розвитку, ми прийдемо до успіху. І це обов’язково станеться! А Порошенку з нами не по дорозі.

Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!

188
bool(false) Яндекс.Метрика