Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 121 | 23.05.2017

Хто кому в Україні герой

Сьогодні відзначається День героїв України. Свято не державне, принаймні – поки що. Але все до того йде. І ми отримаємо черговий день, який буде розділяти українців. Чому?

Не пошкодував часу, подивився історію цього “свята”. Виявляється, як меморіальний день 23 травня було обране в пам’ять про день вбивства в Роттердамі провідника ОУН Євгена Коновальця, і довгий час відзначалося виключно українськими емігрантами. Крім того, в травні в різні роки були вбиті лідер Української народної партії Микола Міхновський і глава Директорії Симон Петлюра.

Фігури, багато в чому, м’яко сказати, суперечливі. Той же Коновалець активно співпрацював з нацистами на системній основі. На початку 1930-х двічі особисто зустрічався з Гітлером. Був громадянином Литви, і, нібито, використовувався литовськими спецслужбами для боротьби з поляками.

Крім Коновальця, Міхновського та Петлюри сьогодні українські націоналісти відносять до числа героїв чіткий список осіб або членів певний організацій. Дружини великого князя Святослава і короля Данила, козацькі полки гетьмана Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, Українську Галицьку Армію Мирона Тарнавського, Січових стрільців Дмитра Вітовського, армію Симона Петлюри, членів УВО і ОУН Євгена Коновальця та Степана Бандери, членів руху “шістдесятників” , героїв «Небесної сотні» і учасників АТО.

А ТЕПЕР ГОЛОВНЕ – з цього списку нинішніми “авторами української історії” повністю викреслені герої радянської Червоної армії і партизанського руху.

І це при тому, що радянськими бойовими нагородами були відзначені 2,5 млн. воїнів України. Більше 2 тис. з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу. КОЖЕН П’ЯТИЙ Герой Радянського Союзу часів війни – це українець. А українські маршали і генерали очолювали більше половини з 15-ти фронтів, що діяли в період боротьби з німецько-фашистськими загарбниками.

Як можна не вважати героєм України Івана Кожедуба? Легенду авіації, льотчика-аса часів Другої світової війни, який здійснив 330 бойових вильотів і в 120 повітряних боях збив 62 літаки противника.

Або лідера партизанського руху в Україні, Білорусі та Росії Сидора Ковпака? Який зміг створити партизанський загін, що виріс з 40 осіб до 1500 бійців, і не давав спокою окупантам.

Виявляється, можна. Це горезвісна декомунізація в дії. Нас переконують, що всі ці люди воювали на боці тоталітарного режиму. І тому у Другій світовій війні у нас, українців, виявляється немає перемог і немає героїв. Справжню війну нібито вели бійці УПА, а ніяк не українці в лавах Червоної армії. Забудьте і сумуйте.

Що цікаво, навмисно затираються і образи народних борців за справедливість. Особливо це стосується періоду Коліївщини та Гайдамаччини. Максим Залізняк та Іван Гонта повстали на захист православного і козацького населення, і мали на меті звільнити Україну від гніту польських плит. Український «Робін Гуд» Устим Кармалюк задовго до появи УПА зміг організувати двадцятитисячну селянську армію, яка вела боротьбу як проти Польщі, так і проти Російської імперії протягом 23 років.

Ці імена, мабуть, теж потрібно забути? Тому що гасла їх рухів були соціальними і висловлювали прагнення народу до справедливості. Проголошувалися свій шлях і свій вибір для українців.

Нічого іншого від влади олігархів, яка тримається на силі праворадикальних угруповань, чекати не доводиться. Іншого Дня героїв України вони нам не запропонують. Але нехай не розраховують на те, що ми його приймемо.

Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!

121
bool(false) Яндекс.Метрика