Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 213 | 20.02.2017

Курс на мир

Чому Порошенко не хоче, щоб припинялася братовбивча війна, і навколо яких цінностей починати об’єднання України.

Спочатку активізація бойових дій на Світлодарськ дузі і в Авдіївці, а потім – товарна і, головне, вугільна блокада непідконтрольних Києву територій загострили і без того напружену ситуацію на Донбасі.

Українська влада вперше опинилася в положенні, коли кожен подальший крок лише погіршує її становище. Крім одного: швидкого і якісного виконання Мінських угод. Але Порошенко, Яценюк, Аваков та інші «керманичі» вже стільки раз спекулювали на темі війни, що для них це рівноцінно політичному самогубству. Що ж буде з Донбасом і Мінським процесом?

ПОВОРОТ НЕ ТУДИ

У мене погані новини для всіх, хто чекав від Порошенка повороту в бік миру. Він включився в кампанію зі збору прихильників під агресивними гаслами «ні Мінську». Маски зірвані: саме це було лейтмотивом його звернень до ветеранів донецької кампанії («Мінськ потрібен був, лише щоб створити боєздатну армію»).

А оскільки запропонувати новий порядок денний українська сторона не здатна, то її йому нав’яжуть на Заході. А далі – «вилка» для Порошенка.

Перший варіант: він виконає ультиматум і почне реалізовувати угоди за чітким алгоритмом. Простіше кажучи, приступить до політичної частини: амністія всім учасникам конфлікту, закон про особливий статус Донбасу, місцеві вибори.

Другий варіант: почне самоізоляцію, ввівши в Україні надзвичайний стан і закрившись від решти світу.

«Консервувати» Мінські домовленості, як це вдавалося робити Банковій протягом двох років, більше не вийде. Захід зацікавлений в якнайшвидшому вирішенні конфлікту. Тільки передумови у всіх різні.

Трамп хоче скоріше завершити війну, розпочату «на вахті» Барака Обами. Меркель потрібно відзвітувати перед виборцями, чому вона в принципі брала участь у Нормандському форматі. Росія ж просто втомилася тягнути на собі фінансовий тягар підтримки регіону – виплата пенсій, відправка гуманітарних вантажів знекровлює економіку.

Саме з цим і було пов’язане рішення Володимира Путіна підписати указ про визнання цивільних актів і документів (в тому числі паспортів і автомобільних номерів), що діють в Донецьку і Луганську. З одного боку, це прямий заклик до Заходу тиснути на Петра Порошенка, з іншого – демонстрація людяності щодо жителів Донбасу.

БИЛИННИЙ ДИСКУРС

Петро Порошенко – не витязь. Недотягує по цілому ряду параметрів – від сили волі до інтелекту. Але розвилка у нього по-справжньому билинна.

«Ліворуч підеш – себе втратиш, коня врятуєш»: можна прямо завтра відновлювати гуманітарні, економічні зв’язки з Донецьком і Луганськом, повернути жителям заслужені ними пенсії, відновити там роботу українських банків, показати Донбасу, що він – це Україна, а українці хочуть миру.

Так він урятував би тисячі життів, які поглинає війна, жертвуючи власним майбутнім – його ж соратники, які заробляють на війні, контрабанді, крові мільярдні статки, не пробачать миру. Підконтрольні їм батальйони зроблять все, щоб «розгойдати» владу – і обезголовити президентське крісло (можливо, навіть в буквальному сенсі). Віри в здатності Порошенка немає. Торгаш не здатен до благородних вчинків. Баризі не осягнути величі жертвеності.

«Направо підеш – коня втратиш, себе врятуєш»: увесь цивілізований світ, умовляючи Порошенка слідувати Мінську, не зможе вичавити з нього і півкроку на шляху до миру. А це означає одне: війна триває, зв’язки з Донбасом рвуться остаточно, економіка летить в прірву, країна переходить на військові рейки, а Київ замикається від Заходу дипломатично, перетворюючи Порошенка в президента-вигнанця.

Керувати країною все складніше. Доводиться оголошувати надзвичайний стан (закрити неугодні ЗМІ, опонентів, що залишилися, посадити, а ще краще – розстріляти). Кланові Порошенка вдається утримувати владу в своїх руках, забороняючи вибори. У країні забороняється Фейсбук і закриваються кордони.

Скільки може протягнути диктатор у сучасному світі? Рік? Півтора? Відповідь на це питання могли б дати Саддам Хусейн і Муаммар Каддафі. Шкода лише, що їм не вдалося прожити досить довго, щоб поділитися досвідом з Порошенком.

ШЛЯХ ДО МИРУ

Альтернатив Мінську дійсно немає. І шлях примирення країна пройде повністю, почавши вже в найближчі місяці. Спочатку потроху, зупинивши вогонь на добу, дві, тиждень. Відведення зброї. Сторони обміняються полоненими. Амністують тих, хто тримав у руках зброю. Зупинять хаос на блокпостах. Тут головне почати, потім піде швидше.

Перезавантаження Верховної Ради. Відставка Порошенка та перевибори президента. Справедливі, головне – швидкі судові процеси проти тих, хто заплямував себе офшорними скандалами і показав трильйон в е-деклараціях. Київ переступить через себе, прийнявши закон про вибори на окремих, але тепер уже близьких для себе територіях. Їх статус буде особливим. Так само, як статус Закарпаття або Волині, децентралізація дозволить залишати в регіоні 50% зібраних податків (наприклад, податок на прибуток), вести власну політику в гуманітарній сфері.

Представники Донбасу сядуть у Верховній Раді пліч-о-пліч з депутатами зі Львова та Івано-Франківська. Будуть битися – нічого не поробиш, такий він, суворий парламентаризм по-українськи. А у Донецькому аеропорту, оновленому на гранти Заходу, Росії та кошти українського бюджету, сяде перший білосніжний лайнер. У терміналі буде грати гімн України. Потім – «Спят курганы темные…» Думаєте, фантастика? Ні.

В країні є люди і політики, здатні взяти на себе відповідальність за відновлення миру. Головне припинити постійний пошук ворогів і тверезо поглянути на речі. Загибель патріотів – на якому би боці вони не гинули- це трагедія єдиної країни. А кров їх удобрює ґрунт в саду олігархів. Звичайно, по-справжньому до прощення нації доведеться пройти довгий шлях. Будуть і випадки вендети, і з’ясування відносин «патріотами». Не хочу загадувати, але мені здається, що по обидва боки лінії фронту українці здатні дивитися один на одного без ненависті. А це вже величезне досягнення.

Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!

Посилання на джерело: Офіційний сайт Олександра Клименка

213
bool(false) Яндекс.Метрика