Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 116 | 12.02.2017

Мінськ-2. 2 роки по тому

Олександр Клименко про переговори з Порошенком і Мінські домовленості щодо Донбасу

Відразу попереджу: якщо ви хочете прочитати популярні думки про Мінські угоди або щось в дусі Порошенко-молодець, вам не сюди.

Отже, рівно два роки тому, 12 лютого 2015 року на саміті в Мінську керівниками Німеччини, Франції, України, Росії в форматі «нормандської четвірки» був узгоджений Комплекс заходів по виконанню Мінських угод. Так звана Друга мінська угода, або Мінськ-2, метою якої була деескалація збройного конфлікту на сході України.

Два роки тому на столицю Білорусі було направлено з надією мільйони поглядів з Донбасу та всієї України. Надією на завершення війни. На відновлення нормального мирного життя.

Два роки тому Мінськ-2 здавався єдиним варіантом завершити війну. І він міг би ним стати.

Якби у Порошенка вистачило на це політичної волі. Висловлюючись простіше і не зовсім дипломатичною мовою, яєць.

Якби українська влада почала виконувати Мінськ -2, то мінімум про два ключові моменти не довелося говорити сьогодні.

По-перше і найголовніше, це величезна кількість загиблих. Військових і мирних громадян. Тисяч українців з нами немає і більше не буде…

Можна скільки завгодно шукати винних, але в першу чергу, вина на тому, хто на виборах «купив» голоси українців обіцянкою миру. Той, хто обіцяв, що “АТО закінчиться через лічені години”. Той хто хизується, що “армія одягнена, взута і нагодована”. Той, хто називає те, що відбувається як завгодно, але не по суті – громадянською війною.

По-друге, за ці два роки нинішня влада так і не захотіла почути жителів Донбасу.

Так, Мінськ-2 і сьогодні, за відсутністю альтернативи, є вірним шляхом. І виконувати потрібно. Але потрібно і розуміти, що реальність змінилася за ці два роки.

Я нерідко зустрічав думки, що Донецьк і Луганськ сплять і бачать, як Порошенко в’їде до них на коні, весь у білому і заспіває гімн. Переважно вітер приносив такі міркування з Києва – від ботів влади.

Так ось: і не сплять, і не бачать. Через постійні обстріли, через блокаду, через позбавлення соціальних виплат і постійного приниження з екранів телевізорів, українці Донбасу вже нікому не вірять і нічого ні від кого не чекають. І відновити їхню довіру до України буде вкрай складно. Але відновлювати її потрібно. А для цього перший крок – залишити мову війни і ненависті. Тільки любов є шлях до порятунку. Любов до ближніх, до країни, повага до іншої точки зору.

Після імплементації Мінських угод, повинна бути не просто децентралізація, а з широкими повноваженнями. Щоб українці вирішували. І не тільки на Донбасі, а всюди в нашій країні.

Все це – забігаючи на крок вперед. А зараз на сході нашої країни найголовніша мрія – щоб мирне небо.

Не далі, як пару днів тому, знайомий донеччанин розповів мені дуже гіркий жарт, яким місцеві жителі підбадьорюють один одного.

“Яка завтра погода? Дощ? Ну, слава Богу! Нехай будь-яка буде. Тільки не Град”.

І цим все сказано.

Адже Велика Вітчизняна війна тривала чотири роки і розтягнулася від Європи до Далекого Сходу.

Зараз же майже три роки бойові дії ведуться на зовсім крихітній території. І люди там живуть. І навіть намагаються жартувати. Тому що вони хочуть жити!

Я дав собі слово, що зроблю все від себе можливе, щоб вирішити проблеми нашої країни в цілому і Донбасу зокрема. Я щодня думаю, як вирішити питання. У моєї команди є маса напрацювань з цього приводу. Багато з них знаходяться у відкритому доступі – на сайті громадської ініціативи Відновлення Донбасу. І при їх вивченні чітко видно: нічого подібного нинішня влада навіть не намагалася робити. Як не думала і про інших стратегічно важливих для країни речах.

А тому єдиним варіантом знову успішної України, з Донбасом і економікою, що розвивається, є вимітання Порошенко і Ко з України поганою мітлою.

Посилання на джерело: Офіційна сторінка Олександра Клименка у Facebook

Фото: photo.vesti-ukr.com

116
bool(false) Яндекс.Метрика