Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 657 | 07.08.2014

ПДВ-рахунки – це спроба влади залити пожежу бензином

Олександр Клименко про небезпеку ПДВ-рахунків для України

Спокуса простих рішень часто оманлива: за уявною простотою завжди виявляються приховані наслідки, про які ніхто не задумався вчасно.

Якщо поверхнево поглянути на запропоновані урядом і проголосовані в парламенті зміни в частині адміністрування ПДВ, то вони здаються досить прогресивними. Йдеться, зокрема, про нову електронну системі адміністрування ПДВ, суть якої − у введенні спеціальних ПДВ-рахунків для бізнесу, а також про зміну критеріїв для автоматичного відшкодування ПДВ.

Електронізація спілкування платника з податковим інспектором − однозначно, плюс. Це й мінімізація корупційних ризиків, і очікуване спрощення документообігу, і оперативність адміністрування податку.

На перший погляд, все просто ідеально. Але якщо розібратися в суті реформи цього податку − підкреслю, найбільш уразливого з точки зору зловживань податку − то її можна оцінити тільки як небезпечну легковажність керівництва Державної фіскальної комісії, уряду, парламенту і глави держави, які їм повірили.

Як можна вважати «реформою» модель, впровадити яку не наважилася жодна європейська країна?

Скажіть мені, як можна вважати «реформою» модель, впровадити яку не наважилася жодна європейська країна? Навіть у розпал жорстокої економічної кризи. Навіщо діставати з-під сукна розробку, від якої різні склади українського уряду відмовлялися вже тричі − в 2004, 2006 і 2010 роках?

Спеціальні ПДВ-рахунки, наскільки мені відомо, зараз є тільки в Азербайджані, і то − як депозит підприємства в Держказначействі. Болгарія теж колись пішла на цей експеримент, але швидко відмовилася від цього. Тож мета цієї «реформи» − у тому, щоб наздогнати і перегнати Азербайджан (при всій повазі до цієї країні − явно не економічного «монстра» на світовій арені)?

Свого часу, очолюючи Міністерство доходів і зборів, я також розглядав цю ідею. Але висновки експертів Міндоходів і незалежних аудиторів були однозначними: недоліки такого підходу значно перевищують усі можливі вигоди для держави.

По-перше, спеціальні рахунки порушують базовий принцип вільного підприємництва. Вони зазіхають на право приватної власності. По суті, платник позбувається безперешкодного доступу до п’ятої частини коштів на своєму рахунку. Держава вирішує, як і на що власник цих грошей повинен їх витрачати. Як це вплине на інвестиційний клімат, здогадатися неважко.

На практиці це означає, що нестача оборотних коштів підприємств, яким пощастить пережити таку «турботу» влади, будуть відшкодовувати кредитами.

По-друге, при впровадженні цієї моделі завжди зростають споживчі ціни. З тієї простої причини, що об’єктивно зростають витрати на адміністрування. Плюс з’являються відсотки по короткострокових кредитах із максимальними ставками. Що робить із витратами бізнес? Включає в ціну товару, що логічно і природно.

Сама концепція ПДВ-рахунків неправильна. Але при цьому український варіант виявився найгіршим із усіх відомих спроб роботи за цією схемою.

Сама концепція ПДВ-рахунків неправильна. Але при цьому український варіант виявився найгіршим із усіх відомих спроб роботи за цією схемою. Навіть в Азербайджані ПДВ-рахунки − це депозити. У нас же гроші з цих рахунків не зможуть використовувати у своїй діяльності ні сам платник, ні його банк. Тобто п’ята частина коштів «виймається» з економіки та крутиться вхолосту. Для України це означає заморозити близько 2,3 млрд гривень щомісяця. Хіба ці суми були б зайвими для українських підприємств і економіки в цілому?

Бізнес не має ніякої можливості повернути собі гроші з такого рахунку навіть у разі закриття підприємства. Не кажучи вже про повернення переплати. На сьогодні, до речі, суми переплат по ПДВ досягли 2 млрд гривень, в той час як суми відшкодування падають: на 1 серпня залишки невідшкодованих платникам сум − понад 35 млрд гривень. І несвоєчасно відшкодованих (прострочених) сум − ще на 5 млрд гривень (на 1 січня було всього 1,6 млрд гривень). Держава, таким чином, завдає шкоди бізнесу двічі − позбавляє шансів коли-небудь отримати зайві платежі і при цьому не віддає того, що зобов’язана.

Ну і, нарешті, запропонована в «реформі» формула розрахунку суми, що вноситься в податкові накладні. Шість змінних, кожна із яких − теж формульна. Очевидно, що для всієї це арифметики підприємству доведеться наймати окремого бухгалтера, а Державній фіскальній комісії − створювати, як мінімум, новий відділ, а то й департамент.

Чисто теоретично, ПДВ-рахунки − це інструмент, призначений для стримування економіки на піку бурхливого зростання, щоб згладити неминучий перехід до обвалу в рамках одного циклу. Але в Україні сьогодні цей важіль впливу використовується не за призначенням.

Чисто теоретично, ПДВ-рахунки − це інструмент, призначений для стримування економіки на піку бурхливого зростання, щоб згладити неминучий перехід до обвалу в рамках одного циклу. Але в Україні сьогодні цей важіль впливу використовується не за призначенням. Тому що українська економіка в кризі, до того ж, несе додаткове навантаження внаслідок військових дій на території країни. Для мене безсумнівно, що в даному випадку влада намагається залити пожежу бензином. Наслідки передбачити нескладно.

А ось критерії для отримання автоматичного відшкодування ПДВ − це явна поступка бізнесу. У загальному і цілому це добре, я завжди підтримував партнерський формат взаємин. Але, на жаль, це ризиковані поступки.

Наприклад, скасування норми про середню зарплату і чисельність працівників на підприємстві-претенденті на автоматичне відшкодування може зашкодити його співробітникам. Раніше повернути ПДВ «автоматом» міг роботодавець, який платить персоналу в середньому 2,5 мінімальної зарплати, а також має в штаті не менше 20 співробітників. Тобто були чітко визначені параметри, характерні для представника реального сектору економіки. До того ж враховано соціальний аспект − ці норми потрібні були, щоб стимулювати створення робочих місць та легалізацію доходів громадян. Зараз у роботодавця просто зникає стимул переходити від зарплат «у конвертах» до розрахунків зі своїми співробітниками «по-білому».

Також подив викликає виключення з критеріїв «автомата» норми про те, що розбіжність між податковими накладними одержувача відшкодування ПДВ і зобов’язаннями його контрагентів не може перевищувати 10%. Внесені до цієї частини зміни можуть відкрити шлях на «ринок» відшкодування фірмам-одноденкам. Я свого часу зробив усе, щоб перекрити лазівки для «одноразових» одержувачів відшкодування, зайнятих, головним чином, не реальною економічною діяльністю, а перекачуванням бюджетних коштів у приватні кишені.

Зрозуміло, автори шахрайських схем весь цей час шукали шляхи і можливості повернутися до практики, по суті, безсоромного обкрадання держави. Навіщо ж зараз давати їм такий шанс?

Країна, що задихається від нестачі коштів в цей складний період, буде нести нові втрати, компенсувати які запропоновано рядовим громадянам.

Підсумок законодавчо прийнятих податкових нововведень може бути тільки один: країна, що задихається від нестачі коштів в цей складний період, буде нести нові втрати, компенсувати які запропоновано рядовим громадянам. Я маю на увазі так званий «військовий податок», додатковий збір із доходів фізосіб у розмірі 1,5%.

Плани зборів із цього податку, до речі, абсолютно нездійсненні для існуючого фонду оплати праці в країні. За нинішньої ситуації такий збір не може дати запланованих 2,9 млрд гривень до кінця року. Без різкого зростання зарплат та інших легальних доходів (у що віриться слабко, особливо з урахуванням коригування критеріїв для «автомата») податкове відомство збере, в кращому випадку, 316 млн гривень або близько того.

Перекласти всі тяготи на чесних і законослухняних − легальний бізнес та громадян − легке, але недалекоглядне рішення. Насправді є більш прості й доступні резерви, яких вистачить і для фінансування армії, і для відновлення економіки − за рахунок детінізації економіки. Необхідна системна та безапеляційна боротьба з корупцією, «конвертами» та іншими податковими махінаціями. І це можна і потрібно робити не зміною законів, а підвищенням якості функціоналу. Наприклад, податківцями на 1 серпня попереджено незаконне відшкодування ПДВ в розмірі всього лише 500 млн гривень. А це, між іншим, втричі менше, ніж минулого року.

Є закон про трансфертне ціноутворення. Де рішуча боротьба з ухиленням від оподаткування через офшори?

Хіба потрібні нові закони, щоб спростити документацію, покращити сервіс?

Все це робити складніше і важче, ніж вводити нові податки. Але робити треба. У цей складний період країна повинна отримати гроші не від тих, кому зараз погано. А від тих, хто звик у будь-які часи почувати себе добре.

Посилання на джерело: Forbes

Фото: steuerberaterinbonn.de

657
bool(false) Яндекс.Метрика