Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 248 | 12.10.2016

Безвіз обітований

24-го листопада на Саміті Україна-ЄС повинна вирішитися доля безвізового режиму України та ЄС. Чи варто українцям планувати поїздку до Парижу чи Барселони на вікенд у форматі «без віз»?

Дуже сумнівно.

Європа явно не хоче давати нам безвіз. Прямо визнати цього не може, тому й шукає будь-які формальні «відмазки». Симптоматично, що питання безвіза навіть не включено до порядку денного майбутньої сесії Європарламенту, яка пройде 24-27-го жовтня в Страсбурзі.

І дії європейців цілком зрозумілі – дивлячись на той хаос і беззаконня, які кояться нині в нашій країні, не хочуть вони нас, та й годі. І шукають привід відмовити.

А привід дає сама українська влада, проваливши «на ура» введення електронного декларування.

Подивімося в деталях, ЯК МИ ВТРАЧАЄМО БЕЗВІЗ.

Починалося все дійсно гарно. Дії чиновницького апарату ЄС прискорилися з вересня: безвіз для нас дорозглянули два комітету Європарламенту – з правових питань та громадянських свобод. Це особливість євробюрократії: довго запрягає, зате їде дуже швидко.

Українська влада, звісно, поспішила проголосити #перемогу, але вважала за краще не помітити попередження від ЄС: введення безвіза може бути призупинено. Український МЗС відреагував переведенням стрілок: якщо рішення затягнуть – винна «європейська бюрократія».

Формально головна перешкода – фактичний зрив запуску електронних декларацій. Старт системи офіційно зірвався через технічні і формальні помилки, які “вбудовані” в початкові проекти.

Неофіційно – через небажання українських чиновників показувати своє нажите «непосильною працею» майно.

По-перше, ще півтора роки тому, при розробці декларацій, які повинні заповнювати чиновники, їхня форма не була узгоджена з Мін’юстом – він зобов’язаний «юстирувати», тобто давати законну силу всім офіційним документам. А Нацагентство з протидії корупції вважало за краще не переробляти форму. І це зрозуміло: їхній варіант, як виявилося, рясніє можливостями піти від декларування та приховати реальний стан майна чиновників.

По-друге, непогану, по суті, задумку е-декларування моментально торпедували численні провладні чиновники і депутати. Так, улюблениця Арсенія Яценюка, нардеп Тетяна Донець, подала до Ради «пом’якшення» відповідальності за неповне оприлюднення даних, зокрема, запропонувавши винести за дужки автомобілі. В її власній декларації, до речі, значиться автопарк з «Ягуара» 2013 року, «Ленд Ровера» 2014-го і «Порше Кайенна» 2006 року.

«Єврооптиміст» Мустафа Найєм додав норму, що ускладнює формулювання «член сім’ї». Ще один депутат, наближенний до Петра Порошенка, запропонував ввести «нульове декларування» – аби власники розкішних вілл і «Ягуарів» змогли показати своє майно, сплативши з нього податок, і продовжити ним користуватися.

По суті, склалася ситуація, коли обидві сторони не хочуть. ЄС не хоче давати нам безвіз, а можновладці в Україні не хочуть е-декларування: занадто багато тих, хто вже сидить на «потоках», ще не встигли заховати майно, вивести гроші в офшори і переписати маєтки на тещину кішку.

Чесно скажу, я ніколи не був великим мрійником про європейське майбутнє і завжди тверезо оцінював європерспективи України. Але зараз мене вкрай обурює все, що відбувається. Адже виходить, що зараз ті, хто посіяв у серцях українців надію на Європу і два роки вбивав у голови людям думку, що саме заради безвіза в країні була піднята революція і розв’язана війна, своїми ж руками заривають найменші перспективи цього самого європейського майбутнього для України.

Чи не занадто дорого країні обійшлося «європейське майбутнє», яке сьогодні, два роки по тому, так і залишається для нас журавлем в небі? У той час як синицю ми вже давним-давно з рук випустили…

248
bool(false) Яндекс.Метрика