Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 466 | 07.07.2016

Фінти Мінфіну – грабіж громадянина

Міністерство фінансів підготувало черговий одіозний законопроект про податкову реформу. Головний мій висновок після ознайомлення з цим документом: центральний офіс фіскальної служби у разі прийняття цих змін можна сміливо розформовувати. З тієї простої причини, що Мінфін прибере до рук більшу частину функцій Держфіска і стане, по суті, єдиною інстанцією, яка формує податкову політику.

Це те, з чим я завжди боровся і проти чого заперечував.

Тому що у Міністерства фінансів і платників податків із самого початку протилежні цілі. Головне завдання цього відомства – наповнення державного бюджету. Цьому підпорядковані всі його дії та ініціативи. Тоді як податкова служба, а пізніше – Міністерство доходів і зборів, працюючи безпосередньо з платниками податків, була націлена на пошук компромісу і постійний зворотний зв’язок з підприємницькими колами.

Якщо раніше представники малого та середнього бізнесу могли спільно з Міндоходів сформулювати компромісну позицію у вигляді законопроекту від міністерства, тепер цей ланцюг розірвано. Це пов’язано з тим, що з’явилася дистанційована від платника, хитровпроваджена надбудова – Мінфін.

Згідно з новим законопроектом контора фінансових справ отримає в своє розпорядження бази даних, Службу фінансових розслідувань та повноваження щодо затвердження документів, інструкцій та регламентів.

Податкові інспекції на місцях залишать за собою лише «сервісні функції», тобто прийом звітності та допомогу платникам у складанні документів.

Найбільш очевидні наслідки:

по-перше, стане складніше контролювати сплату місцевих податків і зборів: земельний, транспортний, на нерухомість. Закон вимагає вручити платнику персональне повідомлення. Також потрібно постійно моніторити, чи внесена плата, чи є заборгованість. А без доступу до бази даних (повноцінного доступу, з правом вносити зміни) це неможливо;

по-друге, при зміні ідентифікаційного номера або прізвища, або інших даних платнику податків доведеться їхати до Мінфіну, тобто в столицю, або в найближчий обласний центр. Зі скаргою на необґрунтоване нарахування податків доведеться їхати туди ж, до речі.

Центральний офіс Держфіска з такої системи відносин випадає взагалі. Він нічим не буде керувати, а буде лише проїдати бюджетні гроші на своє утримання.

Ще одна принципова і обурлива для мене зміна – це введення загальнообов’язкових і платних (!) електронних сервісів. «Електронний кабінет платника податків» розділять на дві частини. Деякі його послуги будуть безкоштовними, інші – за гроші.

Технічним адміністратором сервісу стане обране Мінфіном держпідприємство. Очевидне лобіювання чийогось заробітку. Не факт, що безкорисливе. Тут уже, мабуть, є привід для втручання Антикорупційного Бюро.

Слово «сервіс» тут доведеться взяти в лапки. Тому що, по суті, це буде інструмент тиску на платника. Тільки-но відправили повідомлення (про нарахування штрафів, арешт рахунків) – відлік буквально піде на дні. І якщо, наприклад, у випадку з рекомендованим листом потрібний особистий підпис людини, в цьому випадку вистачить відмітки відомчого комп’ютера про відправку. Дату відправлення фіксуватиме електронна система – і крапка! Неважливо, чи бачив цього «листа щастя» платник податків. Це йому нічим не допоможе. Згідно із законопроектом, українець зобов’язаний ознайомитися з ним негайно.

Розумієте логіку? Людині пропонують платити за механізм тиску на неї ж.

По всьому законопроекту розкидані помітні досвідченому оку сліди лобіювання. Наприклад, звільнення від акцизного податку тютюново-ферматаційних заводів (це ті, хто ввозить і переробляє тютюн, але не випускають кінцевого продукту, а перепродають оброблену сировину іншим підприємствам).

Хто ж все це компенсує? Звичайно ж, громадяни. Водоканали стануть платниками ренти за спеціальне водокористування, і, зрозуміло, включать ці додаткові витрати в свої тарифи. Тарифи, і без того високі, знову зростуть.

Окреме питання – ведення бізнесу в зоні АТО і на непідконтрольній владі частині Донбасу.

Із дивного: від сплати земельного податку та податку на нерухомість підприємства на непідконтрольних територіях звільняються тільки з 2017 року. Вибачте, а зараз вони кому повинні його сплачувати? Виходить, що «податкові» самопроголошені «республіки відповідно до українського (!) закону зможуть стягувати з платників податок на користь місцевих бюджетів територій, що ними контролюються?

Із сумного. Платникам в зоні АТО, включаючи підконтрольну територію, пропонується не відшкодовувати ПДВ, а їхні контрагенти не зможуть включати операції в податковий кредит. Це виглядає як спроба добити тих, кому і так важко.

Головна проблема підконтрольної частини Донбасу – безробіття. Уряд має бути зацікавленим в тому, щоб переселенці та місцеві мешканці могли знайти роботу або відкрити свою справу. Замість цього їм закривають можливості для самостійного вирішення своїх проблем, а Мінсоц, нагадаю, їхні проблеми вирішувати відмовляється і скасовує соцвиплати.

І, звичайно ж, у всьому законопроекті немає ані слова про відновлення механізму трансфертного ціноутворення. Мінфін списав багато сторінок, але подбав про те, щоб жодна буква цього документу не потурбувала спокій олігархів.

«Господарі життя» і далі будуть безтурботно ухилятися від податків і виводити мільярдні прибутки в офшори. Громадяни й надалі будуть зазнавати поборів, щоб компенсувати втрати від недоотриманих зборів. Економіка України продовжить падіння.

Єдина альтернатива – глобальний компроміс натомість кулуарного рішення. Суспільство має запропонувати свій варіант податкового законодавства і змусити владу його прийняти. Тому що влада, судячи з усього, вже просто відучилася враховувати інтереси людей, на яких, начебто, повинна працювати.

Саме цю альтернативу ми представимо найближчим часом, за підсумками відкритого обговорення нового, справедливого Податкового кодексу. Як то кажуть, “Далі буде…”.

Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!

466
bool(false) Яндекс.Метрика