Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 312 | 30.05.2016

Радикалізм VS Патріотизм

25 травня радикали спробували зірвати Форум підприємців у Дніпрі, на якому ми планували обговорити справедливу податкову політику.

Невідомі в камуфляжі з червоно-чорними прапорами погрожували підприємцям, звичайним городянам, які зібралися, щоб висловити свою думку про те, якою має бути податкова політика. Свою думку про справедливість.

Немає сумнівів у тому, що це було зроблено за вказівкою місцевої влади. Влада з самого початку робила все, щоб зірвати нашу зустріч з підприємцями. Нам відмовляли у наданні приміщення, організаторів намагалися залякати анонімними телефонними дзвінками.

Зрештою ми вирішили провести Форум прямо на вулиці, під стінами обласної адміністрації. Щоб влада все-таки почула тих людей, чий голос так грубо намагається заглушити.

Такі форуми партія «Успішна країна» зараз проводить по всій країні. Наша мета — сформулювати принципи справедливої податкової політики і домогтися їх втілення в життя. І робимо ми це спільно з бізнесом і громадськістю.

Навколо нас об’єднуються люди, втомлені від поборів і несправедливості. Адже хіба це справедливо, що олігархи щорічно виводять з країни 11 млрд доларів в офшори, тоді як звичайні громадяни віддають останнє до бюджету, при цьому абсолютно не розуміючи, куди йдуть їхні гроші?

І ми збираємо форуми, щоб поговорити саме про це. Про те, чого ми всі хочемо і як цього досягти.

Ми говоримо з підприємцями.

Тому що нам нема про що говорити з сьогоднішньою владою. Це слухняні гвинтики машини, сконструйованої олігархами. Без моралі та совісті. Без сумнівів і вагань.

Сьогоднішня влада має психологію дрібного вуличного бандита. Не тільки пограбувати свою жертву, але ще й залякати, образити, розтоптати людську гідність.

Боягузливого бандита, який не б’є сам, а кличе дружків. А потім знущається над побитим, ховаючись за спинами своїх приятелів: «Отримав справедливості? І як? Подобається?».

З олігархами нам говорити теж нема про що. Це наскрізь цинічні, патологічно прагматичні люди, твердо знають, чого вони хочуть. Вони хочуть влади і грошей. Саме в такому порядку: спочатку влади, а потім вже грошей. Їм подобається встановлювати правила. Вимагають платити податки? Забігали, заметушилися лобісти-депутати і підгодована кишенькова «громадськість». І — раз! — Вже не олігарх винен, а йому винні усі.

Політики й олігархи, які мають сьогодні вищу владу в країні, не мислять масштабами держави. Тільки масштабами свого багатомільярдного гаманця. Їх вже не змінити. Тільки загнати в жорсткі рамки реального, а не фіктивного суспільного договору. Тільки показати, що мільярди — НЕ ліцензія на вседозволеність. І що потрібно зважати на думку всіх громадян, які чесно працюють та платять податки.

І тим більше нам нема про що говорити з радикалами. Залякувати і бити беззахисних людей – це не патріотизм. Це дикість і варварство. Неприпустиме в країні, яка ставить перед собою завдання увійти в число цивілізованих розвинених держав.

Але мені цікаво, чи дійсно ці одурманені пропагандою камуфльовані хлопці вважають себе патріотами?

Патріот — це людина, яка працює на свою країну. Приносить їй користь конкретними справами. Помітними та не напоказ. Глобальними і приватними.

Працює щодня. Творить, створює, змінює навколишню дійсність на краще. Платить податки. Але також хоче, щоб ці податки платили всі — від власника заводу до вахтера на прохідній цього ж заводу. Домагається того, щоб в його країні було затишно всім, а люди з усього світу були про нашу батьківщину гарної думки.

Патріот прагне того, щоб в його країні можна було з вигодою вести бізнес, зі смаком відпочивати і з задоволенням жити. Тому що всіх і кожного охороняє закон, який неухильно дотримується всіма без винятку.

І ось якраз своїми діями ці радикальні псевдопатріоти не захищають, а руйнують нашу країну.

Тому що дають сигнал: чесно трудитися в Україні — не схвалюється, за це б’ють на вулицях. Домагатися справедливості — карається. Реалізовувати своє право на участь в політиці — загрожує переслідуваннями.

Так в нашій країні створюється атмосфера страху, мовчазної покірності і спустошуючого відчаю. Гнітюча атмосфера, вигідна владі сьогодні, але згубна для майбутніх поколінь. Тому що держава, де домінують такі настрої, не здатна до розвитку і продуктивної діяльності.

Яку репутацію нашій країні створюють радикали, незалежно від ступеня «патріотичності» своїх гасел?

Репутацію дикої країни «третього світу», де бал правлять насильство і беззаконня.

Така держава приречена на занепад. На вічну убогість, на корупцію і вкрай низький рівень життя. На залежність від сильних світу цього.

Сьогодні руками квазінаціоналістов в Україні створюється простір, де все вирішує право сили, а не сила права. Вузьколоба агресія меншини, а не зважена думка більшості.

Українці — мирний і толерантний народ. Ми не пройняті злобою і фанатизмом. І це говорить про те, що в основі своїй наш менталітет — це менталітет здорової нації. Нації з величезним конструктивним потенціалом. Але наш потенціал ми розтрачуємо через непомірну жадібність олігархів і дурості псевдопатріотів.

Жадібні правлять країною, залякуючи незгодних руками наївних агресивних дурнів.

Одні вибирають гроші, інші — химери своєї обмеженої свідомості.

Може, пора, нарешті, вибрати Україну? І поборотися за неї по-справжньому?

Я вже це роблю. І не зупинюся.

Я пережив стільки, що мене вже нічим не злякати.

Ми будемо продовжувати свою політичну діяльність і захищати інтереси українців, які хочуть жити в щасливій, безпечній та успішній країні.

Не можна зупинити ідею, час якої прийшов. Сьогодні в Україні настав час справедливості.

Цьому неможливо перешкодити. Тим більше — кулаками.

312
bool(false) Яндекс.Метрика