Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 666 | 14.07.2015

Безробіття: за крок від прірви

Якщо поточна ситуація не зміниться, то до кінця року армія безробітних складатиме 2,3 млн осіб

Останнім часом стало очевидним: серед української влади немає людей, які здатні оцінювати весь комплекс проблем і знаходити комплексні рішення (не беручи до уваги окремих інтелектуалів). Їхня думка рідко враховується при формулюванні державної політики. І дуже даремно.

Саме вузькість мислення змушує витрачати масу зусиль на боротьбу з наслідками, а не з причинами. І це не йде на користь Україні. А сьогодні, як ніколи, потрібно бачити взаємозв’язки. Причому не тільки сьогоднішнього, але й завтрашнього дня. Інакше нова загроза стане такою ж несподіваною, як і всі попередні.

Нова загроза має назву «безробіття». Станом на кінець першого кварталу 2015 року, за офіційними даними, рівень безробіття в Україні становив 2%. Але насправді, при підрахунках за методологією Міжнародної організації праці, він уп’ятеро більше, і коливається на рівні 10%.

10-12% – це вже критичний поріг. Перевищення цієї межі тягне за собою соціальні потрясіння навіть в мирних країнах. З останніх прикладів – масові акції безробітних проти економічної політики уряду в Італії минулого року або триваючі «тарифні майдани» у Вірменії.

10-12% – це вже критичний поріг. Перевищення цієї межі тягне за собою соціальні потрясіння навіть в мирних країнах

В середньому щорічно, починаючи з кінця 2013 року, кількість безробітних українців збільшується на 250-270 тисяч. Якщо поточна ситуація не зміниться, то до кінця року армія безробітних складатиме 2,3 млн осіб. Плюс 1,6 млн членів їх сімей. Майже 4 млн українців.

Стосовно розміру допомоги по безробіттю, він не вирішує проблему соціального захисту. По-перше, станом на кінець березня в Україні його отримували всього 402 500 з більш ніж 2 млн безробітних. І по-друге, мінімальний розмір допомоги по безробіттю зараз становить всього 544 гривні на місяць, і цього року підвищуватися не буде. Середній розмір допомоги в березні дорівнював 1288 гривень на місяць.

Які загрози це породжує?

Мільйони людей, які  не знайшли своє покликання в мирній праці- це кадровий резерв для незаконних збройних формувань

Перша – загроза національній безпеці. Мільйони людей, які  не знайшли своє покликання в мирній праці – це кадровий резерв для незаконних збройних формувань. Виведемо за дужки політичні переваги, і просто приймемо як факт: людина, яка була доведена до крайнього ступеня відчаю, готова піти на «роботу» у складі чи то бойових загонів ДНР-ЛНР, чи то воєнізованих частин на українській стороні, які не мають офіційного статусу (ОУН, «Правий сектор», ряд добровольчих батальйонів та ін.). І в тому, і в іншому випадку мирний громадянин випадає з легального економічного простору і переходить до жорстокого світу військового «бізнесу».

Друга – загроза консервації недієздатної політичної системи. Безробітні, як і інші соціально незахищені громадяни, традиційно є електоральною базою політиків-популістів. А популісти завжди лобіюють рішення в інтересах свого електорату. Тобто, спрямовують ресурси країни на «проїдання», а не на розвиток. У разі посилення популістів, перспектива колись вирватися із замкнутого кола і нарешті провести необхідні реформи, включаючи найбільш непопулярні, стає сумнівною. Приклад – Греція, в якій на декількох виборах поспіль перемагали популісти, привели країну до дефолту.

Третя – це очевидна в таких випадках загроза соціально-економічної напруженості і, як наслідок, погіршення криміногенної ситуації, зростання вуличної злочинності. За нинішніх умов додайте до цього безліч можливостей придбати зброю (військовий конфлікт розширив чорний ринок) і слабку правоохоронну систему.

До того ж давайте не забувати, що:

– значну частину безробітних складають переселенці з Донбасу та Криму. Якщо вони, вже обмежені в політичних правах  (не змогли проголосувати на парламентських і не будуть голосувати на місцевих виборах), будуть дискриміновані ще й в економічному аспекті, то Україна замість людей, які довели свою лояльність переїздом на українську територію, отримає півтора мільйона громадян негативно налаштованих до чинної влади;

–   в нашому суспільстві є ще невраховане приховане безробіття, тобто велика кількість працівників, які були переведені на скорочений робочий день, «голу» ставку без надбавок, триденний робочий тиждень і т.д.

Тільки після усвідомлення всього комплексу проблем можна намагатися знаходити шляхи їх вирішення. І рецепти подолання безробіття вже сформульовані, і навіть випробувані.

Один з них – зробити розвиток малого і середнього бізнесу пріоритетом у державній економічній політиці.

Традиційно йому приділялося не надто багато уваги, оскільки сегмент МСБ дає в Україні всього 7% ВВП.

Але в нашому випадку важливо інше: малий та середній бізнес сьогодні працевлаштовує 60% зайнятого населення. І ключовим питанням тут повинна бути не фінансова віддача для бюджету (хоча з розростанням цього сегмента вона теж підвищиться), але можливість уникнути соціальних потрясінь, надавши людям роботу.

В історії існує чимало прикладів, коли розвинені країни долали наслідки глибоких криз або запобігали їх саме таким шляхом.

Україна може обрати будь-який шлях. Чи то запросити відповідні міжнародні інституції, чи то, за американським зразком, розвивати ключовий сегмент національної економіки за рахунок власних ресурсів держави

Наприклад, в США саме малий і середній бізнес став драйвером подолання Великої Депресії. Саме тоді почали діяти перші програми з підтримки бізнесу, полегшення доступу до дешевих кредитних ресурсів, спрощення реєстрації та скорочення бюрократичних процедур. А широко відоме масове будівництво доріг безробітними було тимчасовим стабілізаційним заходом.

З 1953 року в Сполучених Штатах існує агентство з розвитку малого та середнього бізнесу. Агентство взяло на себе функції консультаційної підтримки бізнесменів-початківців. У деяких сегментах ця практика зберігається досі. Так, американський бізнес на державних грантах брав участь у відновленні економіки деяких країн Близького Сходу в сферах енергетики та експорту енергозберігаючих технологій.

В Британії цим займаються приватні благодійні фонди, які належать королівській сім’ї. Наприклад, фонд принца Чарльза. Такі фонди роблять те ж саме, що робить американське державне агентство: відкриває молодим бізнесменам доступ до консультативної підтримки – від складання бізнес-плану до рекомендацій з приводу внесків вже власного прибутку – і доступ до дешевих фінансових ресурсів (у вигляді грантів або низькопроцентних кредитів).

Україна може обрати будь-який шлях. Чи то запросити відповідні міжнародні інституції, чи то, за американським зразком, розвивати ключовий сегмент національної економіки за рахунок власних ресурсів держави.

Шляхів багато. Але рішення треба приймати швидко.

 

Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!

Посилання на джерело: Forbes

Фото: Shutterstock

666
bool(false) Яндекс.Метрика