Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 453 | 16.03.2016

Три горішки для Порошенка або День П, 17 березня

Олександр Клименко про коаліцію Ради і перспективи перевиборів

17 березня президент може зробити реальний крок для виведення країни з кризи і оголосити перезавантаження парламенту. Але оскільки ні президенту, ні прем’єру, ні тим більше самим депутатам цей вихід не потрібен – їм і зараз дуже комфортно «ловити рибку» в каламутній воді, ми з вами стаємо свідками безпрецедентних маніпуляцій і підміни понять. Така собі гра в наперстки від таких собі професійних політичних шахраїв…

Проясню кілька законодавчих моментів.

Відновлюючи дію тексту Конституції в редакції 2004 року, Рада одночасно повернула і колишню процедуру розпуску коаліції. Тепер КОАЛІЦІЮ ФОРМУЮТЬ – І, відповідно, розпускають – НЕ ОКРЕМІ ДЕПУТАТИ, а ФРАКЦІЇ в цілому. Тобто, окремі депутати входити в коаліцію, і, тим більше, залишатися в ній, коли їх фракція вже вийшла, не можуть. Що характерно, той же принцип формування коаліції – виключно депутатськими фракціями – прописаний і в коаліційній угоді, підписаній восени 2014 року.

Аргумент спікера Володимира Гройсмана про те, що коаліція діє, оскільки в ній все ще залишається 237 депутатів, просто неспроможний.

Тому аргумент спікера Володимира Гройсмана про те, що коаліція діє, оскільки в ній все ще залишається 237 депутатів, просто неспроможний. У коаліції сьогодні залишилися всього дві фракції – БПП і «Народний фронт». І на двох вони налічують всього лише 217 «багнетів». Все інше – маніпуляція.

Дивимося далі. Згідно з регламентом, процедурно розпад коаліції оформляється простіше простого: фракціям досить письмово повідомити про своє рішення покинути коаліцію, а голові Верховної Ради – зробити заяву про це на пленарних засіданнях. Дозволю собі нагадати: Радикальна партія у вересні 2015-го, Батьківщина і Самопоміч – в середині лютого 2016 року подали письмові заяви про розірвання своєї участі і відкликання заяв. І голова Верховної Ради зробив відповідну заяву. Ці документи і заяви є юридичною підставою для розпаду коаліції. Додаткових заяв Гройсмана про припинення її діяльності не потрібно. Математичне зменшення депутатів дає право президенту розпустити парламент через 30 днів після виходу Самопомочі. Усе.

З юридичної точки зору, для нинішньої Верховної Ради «день Ч», а вірніше «П …» (з огляду на її ефективність) настає 17 березня.

З юридичної точки зору, для нинішньої Верховної Ради «день Ч», а вірніше «П …» (з огляду на її ефективність) настає 17 березня. І якби Порошенко сьогодні не чіплявся за будь-яку можливість, аби не розпускати парламент і не оголошувати дострокові вибори, варіантів для цього не так вже й багато.

З одного боку, Порошенко може просто заморозити ситуацію до вересня, коли починається нова сесія Ради. В цьому випадку Яценюк продовжує залишатися легітимним прем’єром у наступні півроку, поки восени Рада знов не спробує звільнити Кабмін. Але після «розморожування» ситуація буде вже неконтрольованою, політичні протиріччя – непереборними, в цьому випадку у президента не залишиться інших опцій, крім як розпустити непрацездатну Раду, оголосивши перевибори на кінець осені. Що буде до цього часу з країною і її громадянами під таким «мегапрофессіональним» управлінням, навіть уявити страшно.

Якщо ж Порошенко все ж оголосить про розпуск коаліції і після нетривалих консультацій оголосить створення нової коаліції з «старих» учасників. Буде сформовано новий уряд, який, втім, повторить всі гріхи «старого», в незалежності від того, хто його очолить. Цей уряд буде відчувати складнощі у формуванні повістки, в т.ч. спілкуванні з МВФ та іншими міжнародними кредиторами. Підсумок один: після півроку роботи уряду доведеться піти у відставку, а країні, знову ж таки, зануритися в дострокові вибори парламенту.

Дискусія про технократичного прем’єра при нинішньому парламенті – не більше ніж утопія.

Скажу відразу, дискусія про технократичного прем’єра при нинішньому парламенті – не більше ніж утопія. Справа в тому, що уряд технократів свідомо не має політичної підтримки у Верховній Раді, і ще на етапі формування буде відступ від квотного принципу, який прописаний в Конституції. В даному випадку депутатам буде запропоновано обрати прем’єр-міністра і видати йому карт-бланш на формування власної команди. А в українських реаліях міністрів все-таки будуть пропонувати партії: інакше влада втратить фінансові потоки. А допустити цього, зрозуміло, не може ні Порошенко, ні його найближче оточення. У чому тоді, вибачте, сенс всіх їх дворічних зусиль?

Тим часом, глава уряду активно демонструє, що жертовно готовий до добровільної відставки. У всякому разі, саме так він, нібито, заявив на нічній нараді в Адміністрації президента 14 березня. Але якщо подивитись, то це не більше ніж простий фарс!

Адже паралельно прем’єр висунув зустрічну вимогу: назвати пропонованого їм кандидата на посаду прем’єра, показати його програму і, що більш важливо, пред’явити наявність 226 голосів під куполом «за» цього главу уряду. Зрозуміло, у президента такого кандидата немає, в чому з самого спочатку був впевнений і сам Яценюк. Так що для нього гра в «ображену гідність» – кращий вихід із ситуації. До речі, пропозиція піти, «якщо є новий кандидат» з його боку юридично безглузда і просто смішна: подібна фраза мала б сенс, якби в Конституції і Законі про Кабінет міністрів була норма «Прем’єр-міністр не може піти у відставку, якщо кандидатура наступного прем’єр-міністра йому зовсім не до душі».

Спроби Яценюка максимально тривалий час всидіти в кріслі прем’єра мають під собою цілком меркантильні міркування.

На ділі спроби Яценюка максимально тривалий час всидіти в кріслі прем’єра мають під собою цілком меркантильні міркування. Процес приватизації стратегічних (і не дуже) об’єктів буде ось-ось запущений. І поряд з заводами і обленерго, які домовлено поступитися західним інвесторам, залишаться десятки найцікавіших об’єктів, які можна скупити самим за безцінь. А якщо згадати, що в найближчі місяці на кін можуть виставити тисячі гектарів орних земель, стає зрозуміло: для Яценюка гра реально варта свічок.

По суті, у Порошенка і його технологів не так вже й багато варіантів. Очевидно, що дострокові вибори парламенту він призначить тільки тоді, коли рейтинги підтримки, що заміряються кожні два тижні його технологами, почнуть різко падати. А поки ж влада хоч і повільно вислизає з рук, але ж поживитися ще не всім встигли…

Найголовніше питання на сьогодні: ЯКИЙ З УСІХ ЦИХ ВАРІАНТІВ ВИГІДНИЙ УКРАЇНЦЯМ? З урахуванням усього вищевикладеного, єдиний: перезавантаження і парламенту, і уряду, і президента, і всіх іншіх…

Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!

Посилання на джерело: Офіційний сайт Олександра Клименка

Фото: daily-news.com.ua

453
bool(false) Яндекс.Метрика