Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 409 | 10.03.2016

Парламент: перезавантаження в ім’я майбутнього

Олександр Клименко про перевибори Верховної Ради

Нинішній «військово-олігархічний» парламент – найменш ефективний за всю історію українського парламентаризму. Він використовується депутатами виключно для піару і пропаганди. Ключові ж на сьогодні питання – мир на Донбасі, стабілізація національної валюти, стратегічні засади розвитку країни – залишаються невирішеними.

Ефективність чинного українського парламенту як інституції є найнижчою за всю історію існування українського парламентаризму. З 2700 законопроектів, зареєстрованих у восьмому скликання, було прийнято лише 17%. Вступили в силу – два з п’яти прийнятих. Разом, загальний ККД українського парламенту – на рівні 7%. При цьому понад дві третини законів Конституційний Суд визнає такими, що повністю або частково не відповідають Основному Закону.

Рада фактично не генерує нових законів. 76% зареєстрованих і 56% проголосованих проектів – це поправки. Тим часом 83% законопроектів залишаються припадати пилом в комітетах.

А відсутність єдиної стратегії призводить до того, що законопроекти потрапляють до порядку денного хаотично. Це або популістські, або лобістські, або незначні законодавчі ініціативи. Причому багато з них не мають бюджетного фінансування, а значить – нездійсненні з самого початку.

Замість дійсно важливих тем з трибуни Ради звучить піар і пропаганда, які не мають нічого спільного з розв’язанням злободенних питань. Декомунізація, наприклад.

Ключові ж на сьогодні питання – мир на Донбасі, стабілізація національної валюти, стратегічні засади розвитку країни – залишаються невирішеними.

І при цьому ця непрацююча, неефективна структура обходиться країні неймовірно дорого. У 2016 році витрати на апарат Верховної Ради складуть 933,2 млн. грн. Тобто утримання одного депутата обходиться приблизно в 790 тис. грн.

Непрацездатність законодавчої влади України відзначають і західні партнери нашої країни. Їх безумовно не влаштовує, що спільно обговорені ініціативи найчастіше вихолощуються і гальмуються саме в стінах українського парламенту. Минулого тижня українських парламентарів викликали на «килим» в Європарламенті – доповісти про «підвищення» ефективності Верховної Ради України.

Сама українська влада вважає головною причиною недієздатності ВР «радянський дух» і відсутність відповідальності депутатів і фракцій за прийняті рішення. Методи пропонує відповідні: виключення депутата зі списку після обрання, позбавлення окремо взятого депутата законодавчої ініціативи і голосування простою більшістю, тобто половиною присутніх в залі, а не більшістю від конституційного складу.

Цілком радянські методи для боротьби з «радянським духом». Заборонити працювати замість того, щоб навчити.

Насправді ж причин неефективності більше. І вони вимагають не імітаційних, а реальних інституційних реформ.

Проблема номер один – сама виборча система. Залежність партій від бізнесу і закриті списки приводять до Ради натовп слухняних кнопкодавів, зацікавлених лише в лобіюванні інтересів своїх спонсорів.

Звідси і проблема номер два: низька правова грамотність депутатів і домінанта кон’юнктури замість єдиної стратегії національного розвитку.

Все це обумовлює третю проблему – відсутність механізмів прямої участі громадян в прийнятті рішень. Вони просто не потрібні депутатам, які представляють виключно олігархічні інтереси, а ніяк не інтереси всіх українських громадян. Так, немає закону про референдум, що має силу прямої законодавчої ініціативи. До того ж стенограми робочих зустрічей та засідань комітетів залишаються закритими. Українці не знають, що вирішують депутати, а побачивши результат – безсилі на нього вплинути.

Результати всіх перерахованих явищ відмінно ілюструються соціологією: за даними Центру Разумкова, тільки 2,2% довіряють парламенту і вважають роботу Ради ефективною.

Що робити?

Перше – змінити виборче законодавство. В існуючому вигляді вибори в Україні – це узаконена корупція. Партії на гроші великого бізнесу за гречку (в тій чи іншій формі) скуповують голоси виборців, щоб провести депутатів за закритими списками. В результаті у депутата немає стимулу працювати на окрузі і підтримувати зв’язок з виборцями. Незалежний моніторинг підтвердив, що багато «народніх» обранців навіть не відкривають громадських приймалень.

Друге – змінити систему підготовки законопроектів. Підвищити роль комітетів та апарату ВР як експертних, а не обслуговуючих інституцій. В них повинні працювати не особисті кухарі і водії депутатів, а фахівці, які можуть, по-перше, ще до голосування, на стадії обговорення вказати на відповідність або невідповідність законопроекту Конституції і раніше прийнятим законам. По-друге, прогнозувати наслідки прийняття поданого законопроекту. У всіх аспектах: юридичному, соціальному, економічному.

Третє – контроль над виконавчою владою. Сьогодні складається парадоксальна ситуація: Рада визнала роботу Кабміну незадовільною, але провалила голосування за відставку уряду. «Ви нам не подобаєтеся, але ми вас не звільнимо». У підсумку Рада за роботу міністрів відповідальності не несе, а самі члени уряду не відповідають ні за що взагалі. Спільні цілі, єдина стратегія і солідарна відповідальність за її реалізацію – ось виходи з цього глухого кута.

Нарешті, головне – перевибори діючого складу Верховної Ради. В оновленій системі парламентаризму повинні працювати нові люди. Люди, здатні наповнити новим змістом процес законотворчості в Україні. Професійні, патріотичні, з розумінням стратегії розвитку держави. Не заради інтересів Європи, США або будь-кого іншого. Заради наших власних українських інтересів.

Підписуйтесь на Telegram-канал Олександра Клименка. Більше аналітики та коментарів, оперативні повідомлення. Будемо на зв'язку!

Посилання на джерело: Офіційний сайт Олександра Клименка

Фото: oleksandr-klymenko.com/uk

409
bool(false) Яндекс.Метрика