Офіційний сайт Олександра Клименко
Статті | 512 | 21.01.2015

5 економічних ударів по Донбасу

Як тривала АТО позначиться на країні?

Клименко назвав 5 економічних рішень уряду України, які погіршили ситуацію на Донбасі

Важко бути об’єктивним, коли мова йде про Донбас. Мені – особливо, бо війна зараз руйнує мій будинок, забирає тисячі життів моїх співгромадян, губить майбутнє цілих поколінь.

З іншого боку – мені ніколи вже не позбутися звички шукати економічне підґрунтя в будь-якому процесі чи явищі. Навіть у війні. Особливо у війні.

Збройний конфлікт в одному з найбільш промислово розвинених регіонів України, де вироблялася значна частина вітчизняного експорту, не міг не відбитися на країні. Уряд шукав антикризові рішення. Наскільки ці рішення були справедливі відносно мільйонів громадян України, які опинилися сьогодні в так званій зоні проведення антитерористичної операції – буде оцінено пізніше. Але перші наслідки зроблених кроків вже відчуваються. По всій країні.

Пропоную вашій увазі топ-5 економічних рішень уряду України щодо Донбасу і оцінку їх наслідків як для регіону, так і для країни в цілому.

Проведення антитерористичної операції

Можливо, спочатку українська влада дійсно планувала в стислі терміни завершити АТО. Нагадаю, спочатку було оголошено, що вона триватиме не більш ніж 48 годин. Цього не сталося. Вийшов затяжний конфлікт з повномасштабними боями.

Зараз можна вже судити про те, що ставка на силове вирішення сильно «підкосила» економіку не тільки Донбасу, але і всієї України. Причому відразу за двома напрямками. По-перше, існують прямі військові витрати – кожен день АТО, за словами представників української влади, коштує 100 млн гривень для країни. Нагадаю, що її тривалість, перевалила вже за півроку…

По-друге, бюджет у 2014 році недоотримав близько 18 млрд гривень через війну (за інформацією Мінфіну). Це податки і внески підприємств, а також недоотримані платежі від невиконаних зовнішніх контрактів з Росією. Торговий оборот між Україною і РФ скоротився на третину. З багатьох причин. Одна з них – українські виробники об’єктивно не змогли виконати свої зобов’язання через бойові дії. Дві третини компаній в зоні АТО припинили свою діяльність, включаючи великі машинобудівні, металургійні і хімічні підприємства. Ті підприємства, які не були зруйновані, згорнули виробництво, оскільки іноземні контрагенти відмовляються працювати з компаніями на цій території навіть за передоплатою.

Крім того, більш ніж 85% підприємств малого та середнього бізнесу припинили роботу в зоні АТО.

Між тим, ідеться в багатьох випадках про експортерів. Їх зупинення уже зменшила надходження валютного прибутку. І це, поміж іншим, посилило девальвацію гривні.

А зона АТО стала територією масового безробіття. Це загрожує затягуванням конфлікту: на жаль, у багатьох містах Донбасу «робочі місця» є тільки в рядах військових формувань.

 Фінансова блокада

Банки, інші фінансові установи і пошта в зоні АТО припинили свою діяльність. Зараз там немає навіть системи безготівкових розрахунків, заблоковано доступ до Держказначейства і відключені всі реєстри. Тобто, ті підприємства, що працюють там, не мають можливості платити податки, позбавлені обігових коштів і тихо дрейфують до банкрутства. Крім того, це викликало паніку серед населення. Люди масово забирають з банків депозити і переводять у готівку все, що є на їх картках: соціальні виплати, залишки заощаджень, інші доходи. Мова йде не тільки про жителів непідконтрольних територій, пішла ланцюгова реакція.

При цьому НБУ не дозволяє банкам списати в збитки знецінений кредитний портфель позичальникам із зони АТО (хоча самим позичальникам дозволили не повертати кредити до закінчення воєнних дій). Це тільки посилює складну ситуацію в банківській сфері.

Нарешті, необхідність постійно перетинати лінію фронту для візиту в банківські та державні установи наражає на небезпеку мирних громадян.

Більшість пасажирів автобуса, що потрапив під обстріл в Волновасі, були «пенсійними туристами» …

Припинення фінансування соціальних виплат і бюджетних установ, припинення роботи лікарень, судів, відділень Пенсійного фонду та органів соціального захисту

Війна офіційно не оголошена. Це означає, що ці заходи відверто незаконні. Люди на Донбасі не відмовлялися від українського громадянства, і сама Україна не позбавляла їх громадянства і не декларувала Донбас як регіон поза своєї юрисдикції.

Зона АТО залишається частиною країни, а ті, хто проживають там, – громадяни цієї країни. Вони є громадянами, які одним президентським указом, виявилися обмеженими в правах.

Цинізм ситуації в тому, що цей захід дозволив державі заощадити 15 млрд гривень на рік. Субсидії на держпідприємства, утримання держустанов плюс близько 6 млрд гривень зарплат і соцвиплат.

Саме це рішення призвело до гуманітарної катастрофи. Лише в Донецькій області 210000 осіб не переоформлювало виплати, і 30 000 бюджетників залишилися без коштів для існування через ліквідацію установ.

До речі, якщо хтось з них буде подавати до міжнародних судів, то справа напевно виграє. Крім прямих витрат (виплата компенсацій), Україна втратить ще й репутацію. І опосередковано – гроші. Міжнародна репутація – не порожній звук. Це показники у світових рейтингах. Падіння країни в табелі про ранги означає відтік інвестицій.

Припинення фінансування державних шахт в зоні АТО

Незважаючи на те, що цей пункт є частково фрагментом попереднього, їх слід розглядати окремо. Бо блокування роботи вугільних підприємств спровокувало віялові відключення електроенергії, тобто, відразу вдарило по Україні.

Більш ніж 80 українських шахт (60% від загального числа) знаходяться в зоні АТО, у тому числі 17 підприємств – у зоні активних бойових дій. Останні, швидше за все, вже ніколи не працюватиме. Тут працює 200 000 осіб, у державному секторі – 150 000. Точніше, працювали.

Припинення держпідтримки шахт спровокувало дефіцит палива для українських ТЕС. Колись було прийнято очевидно правильне рішення: для зміцнення енергетичної незалежності перевести всі теплові станції з газу на місцеве паливо – антрацит і худі вугілля.

Блокування роботи держшахт в зоні АТО обернуло цю правильну конструкцію проти України. В енергетичному балансі країни «вугільна» електроенергія займає близько 40%. Для нормальної роботи станцій необхідно понад 3 млн тон вугілля на місяць. Зараз на складах в зоні АТО лежить 5 млн тон – півторамісячний запас.

Україна має єдину енергосистему. Відключення будь-якого блоку відіб’ється на всіх споживачах. Тут не можна відгородитися ніякої блокадою.

Існує три виходи з ситуації:

Перший – купувати вугілля в інших країнах. Таких країн у світі десять, найближча – Росія.

Другий – все-таки знайти спосіб відновити постачання із зони АТО. Це вугілля, з урахуванням витрат на логістику, найдешевше.

Третій – перевести ТЕС на т.зв. «газове» вугілля, яке видобувається на території України, не в зоні АТО. Багато років і величезні витрати, не є доцільними для антикризового рішення. Крім того, проблема в тому, що деякі станції, які працюють на такому вугіллі, знаходяться в зоні бойових дій.  У той час як споживачі недоступних поки антрацитів в безпеці, але без палива.

 Припинення залізничних перевезень

Зараз вантажні та пасажирські перевезення призупинені не тільки на території «ДНР» і «ЛНР», але і в деяких інших районах Донбасу.

Зрозуміло, що це загрожує зупиненням таких промислових гігантів, як Алчевський меткомбінат, Єнакіївський металургійний завод, Авдіївський коксохімічний завод, що знаходяться в зоні бойових дій. Крім цього, під загрозою зупинення опиняться металургійні заводи Маріуполя та гірничо-збагачувальні комбінати Кривого Рогу.

Донецька залізниця була кровоносної артерією всього ГМК країни. Не кажучи вже про те, що в разі досягнення відповідних домовленостей, треба буде чимось вивезти вугілля на ТЕС з шахтних складів.

Результати прийнятих рішень, на мою думку, яскраво демонструють економічну недоцільність війни як інструменту державної політики щодо Донбасу.

І питання зараз не в тому, наскільки ці рішення були справедливими стосовно більш ніж 6 млн українських громадян, які проживають у Донецькій і Луганській області. Питання в тому, наскільки вони справедливі для всіх громадян України, незалежно від місця їх проживання, які повною мірою відчули на собі їх наслідки вже цієї зими.

Саме тому уряду вже давно потрібно замислитися: чи дійсно на війні всі засоби хороші?

 

Посилання на джерело: Forbes

Фото: Українське Фото

512
bool(false) Яндекс.Метрика